Аудіо (чути), відео (дивитися). Чому Аудіо -- це звукозапис? Якщо українською ми можемо сказати "Аудіо та відео матеріали", як "Звукозображувальні матеріали". Тобто, виходить, що Аудіо -- це просто звук, а відео -- просто зображення.
Проте, аудіо це все-таке "чую", а не "створюю звук, шумлю". Так само як відео це "бачу, виджу", а не "показую".
анальог до видиво
Залежно, що вважати під словом "аудіо".
Залежно від чого? Аудіо може бути й лекція, книга, доповідь, інструкція – не йно музика (гуда).
ГудивоЛекція, ГудивоКнига, ГудивоДоповідь, ГудивоІнструкція, щось-ще?
Гарно.
Я виджу - видиво. Я чую - чутво.
Але не краще чутИво? Усе-таки, наша мова любить голосні.
<наша мова любить голосні>
Ta sama bayka po 1000500 raz.
Та ну. Це може в південослов'янських чи західнослов'янських слова часто складаються з приголосних, а в східнослов'янських більше голосних. Як на мене, то це досить очевидне явище, всі погоджуються, що в східних мовах більше голосних.
Навіть якщо немає, то всеодно чутиво більше звучить, оскільки походить від чути.
E cepeiny <-t-u-o, -t-u-a> i e cepeiny <-t-iu-o>, i znacyeinïa yix sõty rwzna, i slôua u rousscwy sõty z'oboma cepeinmi.
Zu <-t-u-o, -t-u-a>: lituo, pituo, éstuo, xituo, ẽtua, britua, molitua, gonitua, pastua tocyto;
zu <-t-iu-o>: paliuo, cytiuo, pletiuo, meliuo tocyto.
I u rousscwy móufé ouge e suédcyeno tuar <ceutiu->, pro te zu inximi znacyeinïami (Gelexwfscuy II, 1081: чути́во "Gefühl", "Innerlichkeit", чути́вий "gefühlerregend, rührend, pathetisch").
___
Ta i heto, pro mene coreiny <ceu-> tuoriti tẽmõ "audio" ne tẽcne, znacity bo crwmy "hearing" i "feeling". Lépxe e tuoriti wd corene <sloux-, sluix->.
Я чесно хочу це прочитати, але не можу. Розумію лише половину.
Зі словників десь такі значення слова "гучати":
1) гучати — звучати, гунати/лунати, бриніти, видавати звуки;
2) гучати — гудіти, шуміти
3) гучати — (рідко) кричати.
Походить від "гук" — звук, крик, гомін, грюкіт.
Щодо значення крику (так само як гучати — кричати) маємо інше слово — гукати (кликати, кричати). Злово гук, так само як звук, часто пов'язують зі звуком музики, інструментів, голосу, шуму, гуркоту. Тобто і зі звукмо від живих істот і неживих.
Мені дуже подобається слово "гудиво", певно зі всіх пропонованих поки для мене найкраще. Але, гудіти найчастіше використовується для шуму. Але, воно й використовується для музики (тут пропонували гуда, гудьба), гри на інструментах/звуку від інструментів. Тому, це не є проблема.
Також слово буде перегукуватися з гучний. Тобто голосний, той якого можна почути.
Дивіться також синонім до звучати ( 
звучати ) — гучати.
У письменників:
Коцюбинський:
"Її басовий голос грізно гучав у хаті, неначе там хто лаявсь."
"Пролетіли величезним табуном дикі гуси у плавні на ніч і виповнили повітря дивним гуком."
Також є відміна «згучати» від «згук»
:
«Голос Гашіци згучав різко, суворо.»
Нечуй-Левицький:
"В селі бевкнув дзвін на ґвалт і жалібно розлився його гук по полі, попід лісом"
Мирний:
«Звук людського голосу; сильний поклик. — Благословіть колядувати! — носиться її гук вподовж улиці»
Загребельний:
«Дзвеніло, гучало, співало все навкруги.»
«Гучали дзвони і бубни, виспівували флейти і віоли, співи і крики змішувалися в густу звукову гаму»
Дякую!
Якшо йде мова про видиво — зроби видиво гучніше; про музику — зроби музику гучніше; або просто — зроби гучніше. Та я й не бачу, чому "зроби гучиво гучніше" не може бути.
Тому що тавтологію нагадує
Коли просто «авдийо», то слух(и)во, пор.: мариво, видиво, куриво. Про всяк пропишу допоміжного корня слух(о)~: авдитор — слух-ач, авдитория — слух-альня, авдиєнция — пере-слух (слух-анє), авдийометр — слухо-мір тошчо.
Наголос на 1 склад. Це український варіянт написанні слова "audio", який (як і видиво) можна відмінювати: авдивом, на авдиві тощо.
І так, це слово не використовує український корінь. Цією лексемою я пропоную ідею, як можна "підігнати" иншоземний корінь під канони української мови.
У живому спілкуванні зустрічав подібну зміну слова "радіо" на "радиво" (співзвучне зі словом радити).
Гідний варіянт.
Не обов’язково принципово зачищати начисто всі інтернаціоналізми, але от принаймі пристосувати їх до своєї мови дуже б не завадило.
«Не обов’язково принципово зачищати начисто всі інтернаціоналізми, але от принаймі пристосувати їх до своєї мови дуже б не завадило.»
Coli i lixiti se stòrônscoe ("the foreign one") ci cerpanoe ("the borrowed one") slovo, to pristorcouanïe ("adaptation") 'ho do zuõcynyui rousscoyui móuvui mnity ne ino zuõcotuar ci uimóuvõ [ˈɑ̝wdɪwo] is [w] iz *[ʷ] u *[ˈɑ̝wdɪʷo — ˈɑ̝wdɪ•ʷo], a i zuõcotuar ci uimóuvõ [ˈɑ̝wdɪjo] is [j] iz *[ʲ] u *[ˈɑ̝wdɪʲo — ˈɑ̝wdɪʲ•o], ne gadaiõtyi ouge i uimóuvui [ˈɑ̝wdʲːo ~ ˈɑ̝wdʲo], nadto u süidcé móuvleinïé.
I se isce raz rouxity puitanïe pisyma cuiriliçeiõ cde cògynõ iz tuix triy (ci ceotuir) uimóuv ne mogeity bouti pisano inacxie neigy trèmi rœuznui cinmi:
‹авдиво› za [ˈɑ̝wdɪwo],
‹авдийо› za [ˈɑ̝wdɪjo],
‹авдьо› za [ˈɑ̝wdʲo], ta
‹авддьо› za [ˈɑ̝wdʲːo],
cyto latiniçeiõ use tô staneity pisati prosto he ‹audïo›.
Pacie, [ˈɑ̝wdɪwo] e u istoté [ˈɑ̝wdɪʷo], a [ˈɑ̝wdɪjo] e u istoté [ˈɑ̝wdɪʲo], cimy ‹в› ci ‹й› e na pisymé zaivo.
Гук - це звук людського голосу, сукупність різних звуків, поклик; "гукати". Це не "гул", що більше схиляється до "шуму".
як відміна до вже запропонованого "чутво"
Взагалі, чутво, чутиво та слухаво передають найкраще саму суть латинського слова.
Audio це відміненне дієслово Audire (чути), що прямо перекладається як чую, тобто Я чую.
Думаю, що якщо ми для слова відео йдемо шляхом етимології, то й для цього так само треба.
До токо ж, чудово використовується як префікс.
Аудіокнига - Чутивокнига, Слухавокнига.
Аудіозапис - Чутивозапис, Слухавозапис.
Яке саме слово?
Take, yake'ste tou dali: ceutiuo.
Не знаю я іншого значення до чутиво
Від звучати, згучати (те саме що й звучати; від гук/згук — звук).
Доволі зрозуміло.
Але, мені набагто більше подобається гучиво.
самому не зовсім подобається слово, але додам для продовження розмови
як похідне від чую
Від лунати.
Зі словників:
1) звучати (лункий — дзвінки, звучний), звучати як відзвук/відгук/ехо (від значення луна — ехо, тобто розноситися туди-сюди).
2) звучати далеко/навіддаль; линути, летіти, литися (про звуки); поширюватися, розноситися, ставати відомим (про те, що можна чути — звуки, пісні, розповіді, звістки, плітки, тд.)
Франко:
"Лунає співом, ляском, криком ліс."
"Його голос лунав по пустім коридорі і відбивався десь далеко в другім його кінці"
"Площа ще де-де лунала від кроків людей"
Антоненко-Давидович:
"Голос Семена Івановича лунав по лісу чимраз гучніше й азартніше."
У свiтлицi лунало багато голосiв, бряжчали келихи. (С. Скляренко)
Дімаров:
"Цього разу не стукало вічно у дверях, не лунала команда встати."
Загребельний:
"В городі розпочалися торги, лунали пісні, музика, лилося вино."
Андрухович:
"Якийсь час іще лунав оркестр, завершуючи всю сцену потужною і трагічною, та все-таки, в чомусь найсуттєвішому, оптимістичною кодою."
r2u.org.ua: згук
аудіо - звуко
Чи є таке утворення правильне в українській мові? Як іменник? Як приставка/префікс для утворення слів годиться (звуко + іменник), але от як самостійний іменник?
Мені здається, що ні.
Як відмінювати? І навіщо це непитоме українській закінчення -о?
-
Стрій слова невдалий.
Нагадало, як американці жартують про еспанську.
Якшо ocean – océano, bank – banco, perfect – perfecto, то railroad напевне railroad-о?
Ну, але очевидно, шо це лише жарти...
Але ви, схоже, серйозно, як і всі ті, хто за проголосував...
Біда... То є латинське слово з латинським закінченням й нам точно не треба його тягти до слов’янського українського відповідника, хіба виключно як жарт.
«Нагадало, як американці жартують про еспанську.
Якшо ocean – océano, bank – banco, perfect – perfecto, то railroad напевне railroad-о?»
Tac i e uigadano esperanto, gloupõ móuvõ (glaso, stakano, žarto, vando (*die Wand) / steno, tišo (*Tisch) / tejblo (*table) / stolo ipr.).
Не "звуко", як окреме слово, а "звуко-", тобто "звук" + сполучник 'о' – як частина складного слова.