Дисгармонія — муз. Порушення гармонії, відсутність співзвучності; немилозвучність. перен. Розлад, порушення відповідності чого-небудь з чимсь. http://sum.in.ua/s/dysgharmonija.

ДИСГАРМО́НІЯ ОСОБИ́СТОСТІ – надмірний розвиток одних і (або) відчутний брак інших властивостей особи, що проявляється у нездатності людини узгоджувати свої можливості та обмеження соціального середовища, порушенні рівноваги між автономією власної поведінки і вимогами оточуючих, результатом чого є конфлікт із собою та іншими.

Від нім. Disharmonie.

• стосунки
• психологія
• загальне