ДИСГАРМО́НІЯ ОСОБИ́СТОСТІ – надмірний розвиток одних і (або) відчутний брак інших властивостей особи, що проявляється у нездатності людини узгоджувати свої можливості та обмеження соціального середовища, порушенні рівноваги між автономією власної поведінки і вимогами оточуючих, результатом чого є конфлікт із собою та іншими.

Від нім. Disharmonie.