Він небу, гордий, показав кулак. Бетховене! Той жест руки худої Страшніший від симфонії страшної! (М. Рильський)
В ясному морозному повітрі сміх і голоси школярів бриніли життєрадісною симфонією. (І. Кириленко)
Вони [краплі] грали, співали, дзвеніли, міняли темп, силу і голос. Незабаром вулиця обернулась в симфонію крапель. (М. Коцюбинський)
Декілька днів навколишні села лягали і вставали під звуки трудової симфонії, що розкішно гриміла в горах. (О. Гончар).

іт. sinfonia походить від лат. symphōnia, яке зводиться до гр. συμφωνία «співзвучність», пов’язаного з дієсловом συμφωνέω «звучати злагоджено», утвореним з префікса συν «разом, з-» і дієслова φωνέω «звучу», пов’язаного з основою іменника φωνή «звук»