Евфонія — вияв фоніки, який означає гармонійну сув'язь позитивно-естетичних явищ художнього, насамперед поетичного твору. В мовознавстві це передусім уникання складного для вимови нагромадження звуків.
Приклад вживання
Пильна увага до ритміки, строфіки, евфонії вірша була властивою Тичині, починаючи з перших його творів.
Походження
грец. ευφωνία <— εὐ- (добрий, благий, хороший; також у "євангелля", "ейфорія") + φωνή (звук, шум, голос) + -ῐ́ᾱ.
