Ідіолект — сукупність формальних та стилистичних особливостей, волостивих (властивих) мовленню окремого носія якоїсь (певної) мови.
Приклад вживання
У народному мовленні його [слова “свобода”] не було, у книжній мові його вживав Григорій Сковорода, в ідеолекті якого воно посіло дуже важливе місце. (І. Дзюба).
Походження
Од гречьска (грецького) ἴδιος — «свій», «своєрідний», «особливий» + (дıа)лект. Термıнъ «idiolect» бꙑ сътворенъ аналогıчьно до термıну «дıалект» для позначенїа ıндıвıдуальних варяцıı мъвꙑ на відміну від груповꙑ (терıторяльнꙑ, соцяльнꙑ точьто).
діалект)
своıємълва
свѡıь + мълва
suoyemóuva
Ви вже тепер на Олисіївку перейшли?)
Tac.