Нечуй-Левицький ше той знавець походжень.

Wiktionary подає два праслов'янські корені: *kuti, *kovati.
Також, є литовське káuti та латиське kaût, а праіндоєвропейський корень виводиться як *kewh.

Польська — kuć, kować, а старо-польське взагалі пропонується як kować.
Чеська — kout, kovat; так само в чеській старо-чеське пропонують як kovati.
Словацька — kovať, kuť.

Словенська — kováti, kúti.

Ну не вірю я в те, що в польській, чеській, словацькій і навіть у словенській мовах це слово виникло від первинного kovati, а в українську це слово потрапило від них, тоді коли маємо káuti та kaût в балтійських мовах. Не вірю.

По-друге, в тому слові частина "-увати" очевидно є ітеративна, така сама як у "бувати" від "бути".

https://en.wiktionary.org/wiki/
Reconstruction:Proto-Indo-European/kewh₂-
https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/kovati

Ба, "кутий" знали й над Дніпром. Хоча б Шевченків "Кавказ" згадаймо: "І вам слава, сині гори, кригою окуті", або ж "Молитву": "Царів, кривавих шинкарів, у пута кутії окуй, в склепу глибокім замуруй".

Грінченко взяв із його творів приклади до слів "кутий", "окутий" та "закутий": r2u.org.ua: *кутий. І за двотомним слівником мови Шевченка виджу, що він 5 разів ужив слово "кутий", 4 рази "закутий" та ще двічі "окутий". Уже бодай се каже про те, що "кутий" на "кований" знали далеко поза Галичиною... Ну, щонайменше знав Шевченко. А за гаданий польський рід уже відписав п. Близнюк.