/ˌmowoˈznaj/.

Творено мною від móuf- (← *mulu-) "мова" + -o- + -znay (← *zna- + -y-o-s) "знавець" (за зразком инших подібних складених слів з другим компонентом від кореня дієслова з голосним на кінці: -liy/-ley "-лий/-лей – хто ллє" від liti/lïati "лити, лляти", -brey/-briy "-брей/-брий" від briti "брити", -déy "-дій" від déti "діти" тощо).

Из корін zna- та uéd- ліпше про сю тяму годить корінь zna-. Пізніше значення сих корін в окремих контекстах стали перетинатися. Могли вони де-не-де перетинатися й у давнину, проте загалом між ними була чітка різниця, загалом така сама, як нині в між німецькими wissen та kennen, голандськими weten та kennen, чеськими vědět та znat.
Попри різні значення й за дієсловом <вѣсти> (та похідних його формах: <вѣдѣти>, <вѣдати>), й за дієсловом <знати> (та похідних, напр.: <знавати>) в д.-рус., головне значення першого було "знати=володіти знанням самого діла, річи", а головне значення другого було "знати=бути знайомим з ділом, річчю". Тобто, сполучення дієслівне: *вѣмь мълвѫ/ѧзъікъ/рѣчь би значило ≈ "знаю мову = володію єю", а *знаіѫ мълвѫ/ѧзъікъ/рѣчь би значило ≈ "знаюся на мові". Лінгвіст є не конечно хто "вість" мову (тобто володіє нею).

мовові́дець