Хіба ж не Ви писали, що українським питомим відповідником болгарського сущиий мало б буть сучий? :)

Питомий д.-рус. твар активного дієприкметника теперішнього часу дієслова "бути".

<Хоч би написали, що взяли додане мною слово й вставили до свого доданого "Са" ... але який тамо, пішов я "плєбєй" до біса :)>

Та годї є Вам. Не додав бим те саме слово просто так. У мене було писано латиницею: sa, sõt, а на кирилицю прави, вїдї, Луком. У руськї є двї словї, писанї кирилицею рівно — ‹сут(ий)›¹ та ‹сут(ий)›² — одино будучи від *souptos, що я латиницею пишу: ‹sout›, первїсно дїєприкмета від дїєслова *soupti, *sup- "сипати", зо значеннєм "genügend, ausreichend; genug; reich", а гинше будучи від *sontos, що я латиницею пишу ‹sõt›, первїсно дїєприкмета від дїєслова "bouti/buiti / бути/быти", зо значеннєм "essential; wesentlich", и в певнах говірках (вїдомо про південно-західни, карпатсько-буковинсько-покутськи) є й різниця ту в вимовї мїж голоснами корене: ‹sout› ге /sut/ [sut, sʷut, sʷʊt, sʷo̝t], проти ‹sõt› /sʊʷt/ [sʊʷt, so̝ʷt, so̝͡u̯t, sʊ͡u̯t, sʊt]. Тож я не додав бїх те саме слово з тим самим письмом ‹сутий›, але: ‹sõt›.

Та я пам'ятаю, що ви писали латинкою та здивувало мене, що кирилкою писано... то се не ви виправили? виходить, що той хто правив, не подумав головою, а прикро... вибачте.

<кирилкою писано... то се не ви виправили?>

Glouzouiete? Ceoho buimy otô ya ménil na gœurxe pisymo?

suszczego:)

"sōt" nyż bo.

<"sōt" nyż bo.>

Cyto e za ‹nyż bo›? Cyto tô znacity? "Nœugy bo"? "Neigy bo"? Ne teamiõ.

Ta ne "польсько-галицьке мовне явище", ino meidyu "cyto" ta "yac(-)" e rwznica u znacyeinïé. Hi meidyu "yac(-)" ta "cotr-".

Na pr., na puitanïe "Yake e znacyeinïe slôua? / Yacuy e znac slôua?" prau wduét mogeity bouti "uelike" ci "male" ci "proste, plaske, ploxhe (вульгарне)". Pro tóumacyeinïe slôua e puitati "Cyto e znacyeinïe slôua? / Cyto znac slôua?".

Na pr., »Yacuy e znac slôua "puisc/puisoc"?« — »Prwst. / Plôsoc. / Plwx. / Gherbau.«;

ale: »Cyto e znac slôua "puisc/puisoc"?« — »Üid tuarinui; gherbaue imẽ üidou/lica leudinui.«.

I nepraüilno e puitati: »Yacuy znac e prau?«, uolẽtyi meidyu duoma znacma, ale:
»Cotruy znac e prau?«.

Tomou i yésno e uolyene "cyto" u <Той, ЩО греблі рве>, a ne "yacuy"

Мені важко читать Ваші тексти латинською максимовичівкою. Тож звиняйте – я не хочу й не буду гайнувать свого часу.

Uasye délo. Ta menxymi ne bõde mi crõtiti gœlõdoc wd Uasyuix <читать, буть, казать, гайнувать, "гаварыть", "пысать"> tc.

Так говорить щонайменше пів України. Неозначена форма дієслів на "-ть" трапляється в літературних творах і визнається за мовну норму навіть у книжках з москво-галицької "укрсучлітмови", на одміну од Ваших "бздур", "дуп", "ге", "бі".

Ви пишете багато цікавого, та незмога читать Ваші дописи Вашою латинською максимовичівкою. Коли Ви не хочете, щоб Вас читали й слухали, то пишіть собі й далі незрозуміливим письмом і розмовляйте незрозуміливою мовою. Та ще й коли Вам кажуть за те, то коверзуєте, як мала дитина. Та дарма. Казіться собі, скільки заманеться, хоч би й луснули.

+

Здоровий погляд на мову має тримати на вмі богатство та розмаїття мови, й у тій же рамці тенденції до чи йдеї про чистоту мови ( = словйянське тло в руській мові) він вимагає глядати по можливих доказіх підтвердження питомости слова, твару чи тягу.

Ну, то дайте правду Вашому здоровому глузду до Вами ту даного твару.

соучии : (є)сѫчии

рѡзни го҅лосни + контєкст

Можливо , батько наш сучий на небесах

🤭🙈