<ність (нѣсть)>.
У друс. були іменники "єсть" та "нѣтъ" за значенням, відп., "присутній", "відсутній", напр., у тексті памятки: "..., єсти и нѣтъі, ..." = "присутні/наявні та відсутні". Слово "єсть" (нині фонетично дає: {їсть}) є відміни типу: кість, путь, тобто: їсть, єсти "присутньої особи; присутності", їстю "присутньою особою; присутністю", єстий~єстей "присутніх осіб", єстех, єстем "присутнім (кому?)", їстьми "присутніми" тощо. Місто взяти прямо рус. нѣтъ → ніт, я мінив його в ність, через *нѣсть, за аналогією до *єсть: *нє+есть=нѣсть; відмінювання таке же як в "їсть", тільки без міни "і:е": ність, ністи, ністю, ністий, ністем, ністех, ністьми.
Найперше я був прихильником сего конструкту, але тепер маю певні сумніви – дуже перегукується зі кінцями слів на подобі "край-ність", "вір-ність", "сон-ність", "мар-ність", "буй-ність".
Взявши це слово, можна буде хибно трактувати слова так:
Край-ність — відсутність краю,
Вір-ність — відсутність вір у щось,
Сон-ність — безсоння, відсутність сну,
Мар-ність — відсутність мар...
Що на це думаєте?
«Незугарне слово „присутність“ (із московського „присутствіе“, отже й „відсутність“ із — „отсутствіе“, цебто, брак) ще небіжчик Верхратський радив замінити куди кращим словом „приява“, „приявність“; на московське „наличность“ здибається у проф. Кримського слово: „наявність“ (Нарис із історії української мови, стор. 111), й я думаю, що воно швидко прийметься, бо не знаю, чи можна щось ліпше придумати.»
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg
Відсутність — не наявність чогось.
Присутня воля, та відсутня мета.
рос. отсутствие
болг. липса на, чес. nedostatek
Перекладаємо слово відсутність
<ність (нѣсть)>.
У друс. були іменники "єсть" та "нѣтъ" за значенням, відп., "присутній", "відсутній", напр., у тексті памятки: "..., єсти и нѣтъі, ..." = "присутні/наявні та відсутні". Слово "єсть" (нині фонетично дає: {їсть}) є відміни типу: кість, путь, тобто: їсть, єсти "присутньої особи; присутності", їстю "присутньою особою; присутністю", єстий~єстей "присутніх осіб", єстех, єстем "присутнім (кому?)", їстьми "присутніми" тощо. Місто взяти прямо рус. нѣтъ → ніт, я мінив його в ність, через *нѣсть, за аналогією до *єсть: *нє+есть=нѣсть; відмінювання таке же як в "їсть", тільки без міни "і:е": ність, ністи, ністю, ністий, ністем, ністех, ністьми.
Коротко і влучно !
Найперше я був прихильником сего конструкту, але тепер маю певні сумніви – дуже перегукується зі кінцями слів на подобі "край-ність", "вір-ність", "сон-ність", "мар-ність", "буй-ність".
Взявши це слово, можна буде хибно трактувати слова так:
Край-ність — відсутність краю,
Вір-ність — відсутність вір у щось,
Сон-ність — безсоння, відсутність сну,
Мар-ність — відсутність мар...
Що на це думаєте?
Нащо як маємо не придумане кимось живе слово ніт? Відсутність опалення - ніт опаленння
Не воля забути що в друс., та й у рус. є повно прикладів, де одним словом іде передати конструкцію "відсутність + чого?": нєсила "в. сили", нєчазнь "в. надії", нєслѡвьє (неслів’я) "в. логіки", нєглѧдь "в. уваги", бєспєчѣль "в. пєчѣли", нєрода/нєроджѣи "в. урожаю", нєпамѧть "в. памѧти", нєбєспєка "в. бєзпєкъі", бєздѡбь (бе́здіб, ж.р.) "в. комфорту", нєхѡть "в. бажання", нєродѣньє/нєдбаньє "в. дбалости", бєзсън "в. сну", бєзрѧд(ь)(є) "в. порѧдку, влади" тощо.
Гоже !
Словар Грінченка:
Безві́ддя — нестача води,
Бездро́в’я — нестача дров,
Безри́б’я — нестача риби,
Безтра́виця — нестача трави,
Безхлі́б’я — нестача хлібу.
Від "нема".
Добра ідея
Спасибі!
Від "ніт" (у давнину цілком звичним було сказати "будинку на тому полі ніт") з додним "-ття" як у словах "життя", "буття"....
У партнера на домі так кажуть ото відсутність коня - ніт коня, відсутність розуму - ніт розуму. Це від руських часів така маємо
До речі, лиш недавно почув у селі, українці так і кажуть. Підпираю!
Так же ж наче йно на заході кажуть.
Я чув на лівобережжі. Від правобережних друзів не чув, щоб ніткали.
Від "немає".
Від "ніт" (у давнину цілком звичним було сказати "будинку на тому полі ніт") з додним "-сть".
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.):
Отсу́тствие = небу́тнісгь, не́буть.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.):
Прису́тствие = буття́, бу́тність.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.):
Отсу́тствие = небу́тність, не́буть.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.):
Прису́тствие = буття́, бу́тність.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.):
Отсу́тствие = неприто́мність.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.):
Отсу́тствие = небу́тнісгь, не́буть.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.):
Прису́тствие = буття́, бу́тність.
«Незугарне слово „присутність“ (із московського „присутствіе“, отже й „відсутність“ із — „отсутствіе“, цебто, брак) ще небіжчик Верхратський радив замінити куди кращим словом „приява“, „приявність“; на московське „наличность“ здибається у проф. Кримського слово: „наявність“ (Нарис із історії української мови, стор. 111), й я думаю, що воно швидко прийметься, бо не знаю, чи можна щось ліпше придумати.»
На теми мови
Василь Сімович
https://zbruc.eu/node/84468?fbclid=IwAR0t1ssOctIRc28017IPxbtmOHwVfOzon6hWxsDjcIyFcUtUJzayaU97cHg