А — визначник, службова частина мови, яка визначає деякі особливості іменника, з яким пов'язана в реченні: відмінок, множину або однину, визначеність або невизначеність. При перекладі на українську мову артиклю часто відповідає вказівний займенник, який стоїть поряд з іменником — ця книга, ті зошити, деяка людина, жодне джерело тощо. Існує у багатьох мовах. Артикль вживається у мовах, де іменник як незмінюваний (англійська), так і змінюваний (німецька). Артикль перед іменником (препозитивний) вживається у німец.
Приклад вживання
В англійській мові, наприклад, є визначений артикль the, який слугує для визначення або ідентифікації іменника, і невизначений артикль a (an перед голосними), що вказує на невизначений іменник.
Артиклі існують в деяких слов'янських мовах (болгарська та македонська). У розмовній українській і російській мові також інколи можна натрапити на явище, подібне до артикля — коли людина занадто часто вживає у своїй мові слова «ця», «та», «ота», «одна» — «ця книга», «книга та», «одна книга» і таке подібне.
Походження
агл. a
Приклади в інших мовах
франц. un (чоловічий рід однина), une (жіночий рід однина), des (чоловічий та жіночий роди множини), нім. ein (чоловічий рід), eine (жіночий рід), ein (середній рід)
Певно шо ж нема, тут же не лише про лексику, а й про граматику справа. Та ви й без мене це, певно, знаєте. Але ваш підпис про «ця», «та», «ота», «одна» є досить цікавим. Особливо "цей", чи "той", які дійсно часто використовують схоже до англійського "the".
А — визначник, службова частина мови, яка визначає деякі особливості іменника, з яким пов'язана в реченні: відмінок, множину або однину, визначеність або невизначеність. При перекладі на українську мову артиклю часто відповідає вказівний займенник, який стоїть поряд з іменником — ця книга, ті зошити, деяка людина, жодне джерело тощо. Існує у багатьох мовах. Артикль вживається у мовах, де іменник як незмінюваний (англійська), так і змінюваний (німецька). Артикль перед іменником (препозитивний) вживається у німец.
В англійській мові, наприклад, є визначений артикль the, який слугує для визначення або ідентифікації іменника, і невизначений артикль a (an перед голосними), що вказує на невизначений іменник.
Артиклі існують в деяких слов'янських мовах (болгарська та македонська). У розмовній українській і російській мові також інколи можна натрапити на явище, подібне до артикля — коли людина занадто часто вживає у своїй мові слова «ця», «та», «ота», «одна» — «ця книга», «книга та», «одна книга» і таке подібне.
агл. a
франц. un (чоловічий рід однина), une (жіночий рід однина), des (чоловічий та жіночий роди множини), нім. ein (чоловічий рід), eine (жіночий рід), ein (середній рід)
Перекладаємо слово а (артикль)
A, any - якийсь, один з багатьох невизначених
+
Поясните? :)
Cyto poyasniti?
Мотивацію, чому обрали се слово.
Tô bo znacity "odin, deyacuy", te ge cyto "a" u ẽghel., "ein" u ném., "egy" u õgor., "en, et" u dwn, "een" u nzm., "un, une" u prẽg. tocyto.
Хиба ж ми тут перекладаємо з ягельської?
Просто було цікаво, чи є якийсь український відповідник :)
Певно шо ж нема, тут же не лише про лексику, а й про граматику справа. Та ви й без мене це, певно, знаєте. Але ваш підпис про «ця», «та», «ота», «одна» є досить цікавим. Особливо "цей", чи "той", які дійсно часто використовують схоже до англійського "the".
Також "якийсь", або "певний" використовують схоже до "a/an".
І ше деколи "власне", або "сам" часом використовується схоже на "the".
До Чистилища.
У нас нема артиклів — ми не германці