А — визначник, службова частина мови, яка визначає деякі особливості іменника, з яким пов'язана в реченні: відмінок, множину або однину, визначеність або невизначеність. При перекладі на українську мову артиклю часто відповідає вказівний займенник, який стоїть поряд з іменником — ця книга, ті зошити, деяка людина, жодне джерело тощо. Існує у багатьох мовах. Артикль вживається у мовах, де іменник як незмінюваний (англійська), так і змінюваний (німецька). Артикль перед іменником (препозитивний) вживається у німец.

В англійській мові, наприклад, є визначений артикль the, який слугує для визначення або ідентифікації іменника, і невизначений артикль a (an перед голосними), що вказує на невизначений іменник.
Артиклі існують в деяких слов'янських мовах (болгарська та македонська). У розмовній українській і російській мові також інколи можна натрапити на явище, подібне до артикля — коли людина занадто часто вживає у своїй мові слова «ця», «та», «ота», «одна» — «ця книга», «книга та», «одна книга» і таке подібне.

агл. a

франц. un (чоловічий рід однина), une (жіночий рід однина), des (чоловічий та жіночий роди множини), нім. ein (чоловічий рід), eine (жіночий рід), ein (середній рід)

• побут
• словосполучення

• синонім
• артикль
• лінгвістика
• англія
• велика британія (країна)
• велика британія (острів)
• германізація
• тевтонський орден
• the (article)
• сущий (являючийся, існуючий)