Це слово перенесено до Чистилища — впорядники осідку та/або спільнота мають сумніви чи потрібен переклад. ⓘ
Мотивацію, чому обрали се слово.
Tô bo znacity "odin, deyacuy", te ge cyto "a" u ẽghel., "ein" u ném., "egy" u õgor., "en, et" u dwn, "een" u nzm., "un, une" u prẽg. tocyto.
Може бути теоретично инъ, ина, инє? (Ге один, одна, однє). Бо ж *jь• → ь• або i•
Im. in, ina, ine
Rod. ynoho, ynoyui
Dat. ynomou, ynœy
Vin. in, inõ, ine
Orõd. ynuimy, ynoiõ
Miest. ynœmy, ynœy
Може бути? Я розумію, шчо тодьи б розумно було й цілком вернути суставу витиченостьи/невитиченостьи, та я все водно гадаю не користати з цього як из граматичного чолонка, скоріше просто ге з маркера.
@Євген Ковтуненко що скажете? З одного боку, ви нагилив постпозитивне який/яка/яке. А з іншого, ... От я роздумую, може таки не варто вживляти в мову чужі споруди ге чолонок, аньи повертати мертві конструкцьийи як-от аорист/суставу витиченостьи, натомість почати з того, що маємо й сьогодні (ті ж "Уваги" п. Курило)
І я особисто так гадаю. Як доконечне граматичне явище додавати такі речі, що артиклі або аорист та імперфект не слід.
Артиклів, звісно, можемо вживати факультативно, та тілько в визначених містах, бо, що видно з народнього вжитку (хоч би в "Увагах" Олени Курилихи) — його вжиток засвідчено не всюди, де він є в англійській, грецькій або бовгарській мові.
У руській просто не стало, щонайменше, ще не стало, граматикалізації цього явища в доконечний артикль.
А щодо подіб аориста та імперфекта — не знаю. Як доконечного граматичного правила його ніяк не додати до стандарту. Його в живому мовленні нема, щонайменше, вже століття 4-5.
Хіба в нас мовою уряду була б церковнослов'янська.
Його, мабуть, уживати тілько в писемстві, як чинив сподар Шевченко, або може ще де.
А щодо Курилишиних "Уваг" — згоден. Там засвідчено багато прикмет руської мови, що їх вилучили з чинного стандарту. Причасні (з причасними прислівниками — дієприкметниками) звороти, двоїнні подоби, до тепер лічильні павкальні. Та багато ще.
Це кажучи за граматику, не кажучи вже за письмо.
Хоч і не ясно, як було б ставити взірцевої мови. Гадаю, за взірець було б створити наддіалектний стандарт, та мені поки не ясно, як це мало б буть. Чи слід узагалі творити одного станадрту, чи слід розвивати діалекти й творити на основі кажного з їх окромішній стандарт? 🤔
Гадаю, письмо має передавати морфеми й узагальнювати всі варіанти вимов. Це може бути ваше письмо або п. Поруша, або спрощене, або щось посередині.
Різниця між пд-зх, пн та пд-сх помітна, як не крути. Про мене, слід окремо приділити ввагу кожній частині, особливо першим двом.
»Може бути теоретично инъ, ина, инє? (Ге один, одна, однє). Бо ж *jь• → ь• або i•«
Ne mogé, bo ne „*jь• → ь•“, a *y (abo, coli tac cortity: *ь•) → *[j]y ( = *[j]ь)•) => |i•| (ino!, a ne „‹i› abo ‹y•›“) — ne na opacui.
I ne „he odin...“, u ‹odin› bo e *ed- + *-in- ( ← *-eyn- || *-oyn- → lat. ‹un•›), ne *-yn-.
___
»Im. in, ina, ine
Rod. ynoho, ynoyui...
Може бути? Я розумію, шчо тодьи б розумно було й цілком вернути суставу витиченостьи/невитиченостьи, та я все водно гадаю не користати з цього як из граматичного чолонка, скоріше просто ге з маркера.«
Ne coristati yz ceoho „yz tseoho“? Yz vuituicynuix tvarœu he otó na ‹•oho, •omou•, •œy, •uimy...› ci zagalomy samoho ‹yn, ya, yno› ci ‹in, ina, ino›? Ouge’smi pisau oge prostertœi tvarui na ‹yn•› ne sõty = inuim na ‹in•›. I cyto znacity „prosto markera“? U pisymeinscie, marker e te oge mogé znaciti i vuituicynœsty i nevuituicynœsty, togy neyasno e cyto tuimy slovomy recti xotchete tout.
Из чого? Из ‹ин›. Невобов'язкового маркера невитиченостьи.
odin ceoloviec - one man, in ceoloviec - a man.
Словом, не хочу я вертати суставу (не)витиченостьи прикмет, ге то зробив ви.
»Це може бути ваше письмо або п. Поруша, або спрощене, або щось посередині.«
P. Cóutounenco ròzvinõ svoyõ pravopisy? Minõx cyto?
»Гадаю, письмо має передавати морфеми й узагальнювати всі варіанти вимов.«
Nie ceoho tou gadati ouge. Sé ouge cinity moya pravopisy, i bœilche toho.
___
»Різниця між пд-зх, пн та пд-сх помітна, як не крути. Про мене, слід окремо приділити ввагу кожній частині, особливо першим двом.«
I sé ouge cinity moya pravopisy dauno.
Pd.-uzx. govorui sõty miechanui ta pœzdni. Yac moya pravopisy (latiniçeiõ) e ròzvinena tac yac boü bui yéï ròzvitoc na latiniçie œd samoho poceatcou pisemnoho perédagna rousscoï móuvui, to boula bui, bez ocremuix drœbniç, he gotova pro dobiexyniõ móuvõ ouge pœd serédniõ rousscõ dobõ, otge za dóugo do postagna miechanuix pd.-uzx. govorœu. Tomou sesœi sliedjni ne mogõ eati ceasty u ròzvitcou rousscoï pravopisi, ne tó, tó bui znacili liesceigne useho viedgia rousscoï móuvui dotui.
Cyto do pd.-zx. ta pn. govorœu, sliedjnà e œd serédneï rousscoï dobui viedgiyscuimi obstavinami (po yztertie Litóusco-Leadscoï graniçie) geléla (yielded to) pd.-zx. rœznomóuvie, olni pd.-zx.:à bie ouge ne dóugo po pœzdchœmy tataro-mœngœlscœmy naxesttié stala panouiõtchoiõ cnigynoiõ ta dielotvœrnoiõ. Pœunœcynà rœznomóuva e truala i dalieye, ta ouge u menchie ròzseazie — gadaiõ, prirœunano bui tou boulo porœunagne iz pn. ta pd. rœznomóuvou eaghelscoï móuvui, u tœmy yac pd.:à e liepcha.
Може бути in, ina, ine за "some"?
»Хоч і не ясно, як було б ставити взірцевої мови. Гадаю, за взірець було б створити наддіалектний стандарт, та мені поки не ясно, як це мало б буть.«
Yac moya pravopisy ne riexity tó?
Uglead u viedgiõ rousscoï móuvui cazié oge yz usiex rœzniy rousscoï móuvui, pd.-zaxœdnà e ouge œd ser.-rous. dobui ta móuva perévabou (prestige), a tó ne ino œdpristõtiuxi cnigynõ ta dielotvœrnõ, a i tuimy oge ona nesé œdrõbnieychœi rouscui prõgui u zvõçscie (uclioucyno i ote „oucagne“), porœunano iz tacoge dauneiõ rœzneiõ pœunœcynoiõ. A razomy iz tuimy, ona ubira i prõgui iz pn. ci voluinscoï rœznomóuvui, a tomou e i silnieycha — natómiesty, pœunœcyna rœznomóuva ni ne byra yz pd.-zx. u tacœmy ròzseazie i blizyco, ni ne nesé tac vuiraznui prõgui.
Sama ge moya pravopisy e ròzvinena tac a bui mogla oseagti pitimosti obou toiou dvou rœznovidou. Pri tœmy, cyto do pœunœcynoho [u͡o] yz o-perégolósou, u dieystvnosti e cœilco „pœunœcynuix“ œdguibœu o-perégolósou, seréd yix yzocrema i [we], [wɪ], u ser.- ta zx.-pn. govoriex, yac yix e suviedceno u narieceslœuscuix troudiex, i onui dóugynui sõty znaciti oge drouga ceasty dvogouca e perviesno ne [ ͡o] ale [ ͡ɶ] — œdtui i [ʉ(ː) ~ ʏ(ː)] u pn. govoriex beréstiyscuix, a [we] ta [wɪ] sõty dóugynui bouti */u̯͡ɶ̼/ ta */u̯͡ʏ/, uzgleadno, a tocdie [u̯͡o] e dóugyno bouti */u̯͡ɶ/ → [u̯͡ɵ]. A tacuimy cinomy i pd.-zx. /y(ː) ~ ʏ(ː) ~ ʉ(ː)/ sõty dóugynui bouti œd tohogy tacui *|ʉ͡ɶ|, odcui i pn. /ʉ̯͡ɶ; ʉ̯͡ʏ/, pace, i u pd.-zx. govoriex sõty /y(ː) ~ ʏ(ː) ~ ʉ(ː)/ viedomui tacui i he dvo- ci trigoucui pœd nagolósomy. A tomou pro oba rœznovida — i pd.-zx. i pn. — e tóuc pisati proteagui o-perégolósou he ‹œ›, a ne ‹uo› pro pn., ne tó ‹uo› ne cruitime pn.-zx. ta pn.-ser. /u̯͡ɶ̼/ ta */u̯͡ʏ/, a useoho lixe pn.-uzx. [u̯͡ɵ].
Na izpœilne *|ʉ͡ɶ| pro pn. ta pd.-zx. cazié nepreamo i dodatcovo, i ròzvitoc u /ʲiː/ yz */i͡e/ i *ē, *oy; do rieci, i tout, ‹ie› œdprisõtity i pd.-zx. /ʲiː/ i pn. /(ʲ)i͡e/.
»Чи слід узагалі творити одного станадрту, чи слід розвивати діалекти й творити на основі кажного з їх окромішній стандарт?«
Otge tõ pravopisy pro odinõ nadmóuvõ e riecéuleno u moyeiy pravopisi, a ona dasty piestouati i oustnœi rœznovidui.
»Може бути in, ina, ine за "some"?«
Ne mogé — ono i e „some“ — ya’smi o tœmy pisau perédge. Ale za „a“ bui boulo ‹yn, yna, yno›, coli xotchete — nenagolósienœi tvarui, liepchi pro yn tcholónoc, bo, u istotie, u vuimóuvie, e to lixe [n•].
»Словом, не хочу я вертати суставу (не)витиченостьи прикмет, ге то зробив ви.«
Tó e Vach zàmeut. Liepchix yasouncœu neigy „ne xotiõ ya“ vuisounõti ne mogete? Iesce raz, ni „yacuy“, ni „in“ ne mojõty praviti za tcholónoc „a“ ci niem. „ein“, ci nzm. ‹een›, ci phran. „un, une“, ci õg. ‹egy›, ci dœn. ‹en, et›, tòcyno — „yac“ ta „in“ znaceaty „some; quelconque; irgendein“. Pro yn tcholónoc ymaié bouti to tvar cyto nai corótoc i nenagolósién.
»Из чого? Из ‹ин›. Невобов'язкового маркера невитиченостьи.«
Ya ne ròzoumieiõ cyto ‹ин› znacity. I coli ne e neminõtch, to cyto e tóuc u neimy?
> Tó e Vach zàmeut. Liepchix yasouncœu neigy „ne xotiõ ya“ vuisounõti ne mogete?
Звісно то мій заміт. Я вже рішив, що не буду таки з чолонків користати, от і все віджя. Міню вам за кожну вашу відповідь.
> Ya ne ròzoumieiõ cyto ‹ин› znacity. I coli ne e neminõtch, to cyto e tóuc u neimy?
Коли кажете, що in, ina, ine, inœi є точно "some", сам розумієте.
Господарю Порушу, я казав про трохи іншу річ. От Ваша латинка добре рішає завдання наддіалектного запису фонем та морфем (хоча я б радніще вживав кирилиці через передання, та не чинної, звісно 😉), а я от думаю щодо лексичного, синтаксично, морфологічного стандарту та под.
Наприклад, яких слів, синтакси, та подібного мали б уживать у діловодстві, армії, ЗМІ? Наприклад, крайові ЗМІ, звісно, могли б уживати своїх стандартів, заснованих на говірах околиць.
А що зі структурами, де можуть спіткатись люде з різних країв, мовці різних говірок. Як їм порозумітись? Якийсь стандарт у знадобі, либонь. А як утворити такий стандарт, щоб не поглинув живих крайових говірок, та не витісняв їх?
Я вже думаю чи не мала б бути мовою діловодства, армії та под. церковнослов'янська, як мовою ЗМІ та крайових структур - говірки околиць 😅
Отаке цікаве теоретичне завадання
Тоді вже "новоруська" на основі др. Нащо нам церковнослов'янська?
Мабуть, через те, що не схожа на руську, й троха, чи вона б могла витіснити діалекти 😅
А от стандарт, заснованих на мішанині з говірок може - як це видно з теперішнього стану мови
Так тоді вже ягельською, коли так. Хто ж ту цьркъвьнославѣнскѫіѫ буде вчити?
Але основне, надоба заховати діалекти, дуже надоба. Зокрема й вимову.
👎
in, ina, ino - "some" (чого мині вистачить)
"Ненаголошені" yn, yna, yno - ото дійсно "a, an"
»Так тоді вже ягельською, коли так. Хто ж ту цьркъвьнославѣнскѫіѫ буде вчити?«
»Я вже думаю чи не мала б бути мовою діловодства, армії та под. церковнослов'янська, як мовою ЗМІ та крайових структур - говірки околиць«
»я б радніще вживав кирилиці«
»завадання«
@Bœgdan Youxyco
@Євген Ковтуненко
Ne perépece Vama oboma golóvõ, boua?
Жарко вні, то може.
Ne tryvogite s’ za tchoudjoe zdoróvié, spodaryou Porouchou 🌚
У нас нема артиклів 🤦♂️🤦♂️🤦♂️
Є. "Один" може виконувати роль артикля, або це і є артикль
Пусті слова. Докази?
Ну, якесь чудило чудить 🙈
Квазіартикль ≠ артикль 🤦♂️🤦♂️🤦♂️
Може, й давно діє, як артикль:
Один чоловік сказав...
Говорили з одною жоною, що вона...
іпд.
Просто ягельский ужиток артикля ≠ руський/український ужиток оного. Ми з його користаємо не так послідовно й часто
Це "some", не "a, an".
Тюрма… наче мара яка, стояла… над горою. - П. Мирний
Ouge’my pisau p. Cóutounencovi, oge tó e „some“, ne „a“ — obie znaceaty nevuituicynœsty, ta nieste te same. Œn mi na te œdpovie (v. Obgovoreige), oge u tuix yeoho pricladiex e cde „some“ a cde „a“, ta ya tam vidiõ cògen priclad na „some“.
Ose eidno yz znaceign „some“ he oreceinça (determiner) u eaghelscie iz pricladui:
» „(stressed form) a certain, an unspecified or unknown“:
I've just met some guy who said he knew you.
The sequence S converges to zero for some initial value v.
1921, Ben Travers, chapter 4, in A Cuckoo in the Nest, Garden City, N.Y.: Doubleday, Page & Company, published 1925, →OCLC:
By some paradoxical evolution rancour and intolerance have been established in the vanguard of primitive Christianity. Mrs. Spoker, in common with many of the stricter disciples of righteousness, was as inclement in demeanour as she was cadaverous in aspect.
2013 June 14, Jonathan Freedland, “Obama's once hip brand is now tainted”, in The Guardian Weekly, volume 189, number 1, page 18:
Where we once sent love letters in a sealed envelope, or stuck photographs of our children in a family album, now such private material is despatched to servers and clouds operated by people we don't know and will never meet. Perhaps we assume that our name, address and search preferences will be viewed by some unseen pair of corporate eyes, probably not human, and don't mind that much. «
(https://en.wiktionary.org/wiki/some)
Tacõge nevuituicynœsty mogé znaciti i ‹odin, odina, odino› ci ‹eden, eidna, eidno›, ta i tó ne sõty tcholóncui.
Відки твари eden, eidna, eidno? Та й нащо в такім разі нам чолонки, зберігши 7 падежів із 8, на відміну від західноївпурських мов?
»Відки твари eden, eidna, eidno? Та й нащо в такім разі нам чолонки, зберігши 7 падежів із 8, на відміну від західноївпурських мов?«
Cyto sõty tó za puitagna? Ne znaiéte tvarœu ‹eden, eidna, eidno› u rousscœy móuvie?? I yacuy e izveazoc meidj zaxovagnemy padejœu ta tcholóncui? I niemeçsca, a tacoge isleadsca, œuceoostrœusca, ci sviedscui govorui sõty zaxovalui padeji, ale i tcholóncui ròzvinõ.
Я вас не хочу злити, я щиро не дуже розібрався. Зв'язок такий, ож артикль розвиванули мови, де значливі закінчення слів стерлися під час мовнойи еволюцьийи. Те, що ми зберегли більшість падежів каже, що єрозія закінчінь була в нас значно слабша, значно краще їх збережено. Артикль же повертає втрачене наздання, а ще, наприклад, дозволить розрізнити ймено підстави від имена прикмети (в нас таку роль грають ‹y›, ‹ya›, ‹ye›).
> Cyto sõty tó za puitagna? Ne znaiéte tvarœu ‹eden, eidna, eidno› u rousscœy móuvie??
Ньи, щиро, ньиколи не чув. Можу задавати дурні запитання, звиніть.
А ще збереження більшостьи падежів дозволяє перемішати слова так, що старіше наздання є завжди ближе до початку речіння, а новіше — до кінця.
Отакі поясніння "чому нема" я найшов у йинтернеті.
Сподарю Порушу, спасибі за приклади!
Згоден, у тих прикладах, що був подав ⟨який⟩ усюди, видно, одповідає саме до ⟨some⟩.
Передивився Курилишині приклади, й бачиться таки, що:
⟨який⟩ уживано, коли ні мовець, ні слухач не знає про який конкретной предмет річ (тому здебільшого одповідає саме ⟨some⟩);
(specific reference)
А ⟨один⟩ уживано, коли мовець знає про що річ, а слухач іще не знає. Ближче до ⟨a(n)⟩.
(non-specific reference)
Річ тілько в деяких розбіжностях.
Наприклад, у Вашому прикладі: »I've just met some guy who said he knew you«,
⟨some⟩ уже не одповідає руському ⟨який⟩. Не кажемо ж: »Стрів (-єм) якого(сь) парубка, що (/ож) сказав, що (/ож) знає тебе (/тя)«. Тут мало б бути »одного парубка«.
Так само, наприклад, де ягельською скажуть »Some day...«, то руською це »Одного дня...«.
Видається, що в (квазі?)артикля ⟨який⟩ просто вжиток та значіння вужчі, як ягельскі.
Але загалом згоден із Вашими переднішими словами
»»Cyto sõty tó za puitagna? Ne znaiéte tvarœu ‹eden, eidna, eidno› u rousscœy móuvie??«
»Ньи, щиро, ньиколи не чув. Можу задавати дурні запитання, звиніть.««
То сподар Поруш каже про західноукраїнські подоби чисельного ймення ⟨один⟩.
Ось що пише С. Бевзенко в своїй "Діалектології":
»Найбільшу кількість фонетичних варіантів в україн-ських діалектах має числівник один. У південно-східних та в переважній більшості поліських діалектів цей числівник виступає переважно у формі оди́н, одна́, одно́ (одне́), а в волинсько-поліських — оди́н, од’о́н, хоч у поліських акаючих говірках початковий ненаголошений [o] звичайно переходить в [а] (ади́н, адна́jа, адно́jе та ін.). У південно-західних же діалектах числівник один виступає в багатьох варіантах; напр. у подільсько-волинських говорах: jіде́м, jidnа́, jідно́, jidnе́ (у західній частині волинських: jidа́n), хоч у ряді подільських та східноволинських говірок зустрічаються також форми: одён (годе́н), оди́н; у східнокарпатських: оде́н, оди́н, jедён, jіден; у наддністрянських:
удён, одён, jе́ден, jе́дин, и́ден; у карпатських говорах: jeде́н, jеиде́н, одён (зрідка), у західнокарпатських: jе́дем, jе́дна, jе́дно та ін.«
один/одна/одне/одні/ин/ина/ине/ині - відім оповідачу
який/яка/яке/які/кий/ка/ке/кі - геть невідім
Користання з цієї частки, на відміну від многих їврупських мов, є невобов'язково.
Так, схоже на те. Наприклад:
Тюрма… наче мара яка, стояла… над горою.
(не якась конкретно мара, а взагалі тюрма схожа на ночь, як мара)
Було, як глянеш на ту дорогу, то неначе куншт який…
(мовець не каже про конкретний куншт - дорога просто неначе написане полотно)
Ізлізу на яке-небудь дерево, щоб звірюка яка не напала на мене.
(усяка звірюка, і самому мовцю не знати яка точно)
Венера поїхала в своїм ридвані, мов сотника якого пані.
(скидається на дружину якогось сотника, та не ясно якого саме)
А коли предмет визначен, та його не згадували були в цій розмові, то можемо вживати ⟨один⟩:
Я бачив одну дівку..
Один чоловік мені сказав...
У мене є одна річ...
А можемо й загалом пропускати цих (квазі?)артиклів:
Тюрма… наче мара, стояла… над горою.
Було, як глянеш на ту дорогу, то неначе куншт…
Ізлізу на яке-небудь дерево, щоб (усяка) звірюка не напала на мене.
Венера поїхала в своїм ридвані, мов сотникова пані.
Я бачив дівку..
Дехто мені сказав...
У мене є річ...
Оці твари ин, кий - просто коротша верть один, який.
Мині часом и незручно без демонстративів.
»Зв'язок такий, ож артикль розвиванули мови, де значливі закінчення слів стерлися під час мовнойи еволюцьийи.«
Tac i ya mojõ.
»Те, що ми зберегли більшість падежів каже, що єрозія закінчінь була в нас значно слабша, значно краще їх збережено.«
Sé e yasouagne ad hoc.
»Артикль же повертає втрачене наздання«
Na priclad?
»а ще, наприклад, дозволить розрізнити ймено підстави від имена прикмети (в нас таку роль грають ‹y›, ‹ya›, ‹ye›).«
Tó miesto u receignie cinity tõ ròzlõcõ, ne *-y-. Xotcha tvarui primeiten iz *-y- panouiõty u rousscœy nuinie, ta ocremui rousscui govorui iz niyacami primeitnami na ‹•o›, a dosta velike cislo tvarœu m. r. bez ‹•uy› u slœuniçiex iesce cœnça XIX. stl., a dalieye, pràvilne coristagne yz tacuix tvarœu (bez *-y-) u ceix. ta veat. u prisõdcou, a pace iesce xirche coristagne yz yix u pœudennuix slovianscuix móuvax, a tacoge oge u d.-rous. agy do ser.-rous. bea tvarui bez *-y- poread iz tvarui iz *-y- u gitcou, ne potverdity Vache tverdgeigne. U pd.-sl. móuvax i nuinie tvarui iz *-y- proti tvarœm bezony znaceaty vuituicynœsty proti nevuituicynosti — ne rœzniçõ meidj iménami pœdstœynami ta iménami primeitnami.
»Я вас не хочу злити«
Cestno, tacui dratouié oge, tòcmo, nuinie znaiéte yacui troudui O. Courilo i Vas ouge vieié u inchiy bœc. Ya’smi yeï troudui znau das’ ouge nad deseaty rocœu tomou i decotrœi perécitau cœilco razœu. E pro mene odina yz naivelicynieychix znaucuiny rousscoï móuvui.
»я щиро не дуже розібрався.«
Otógy.
Ви йдете далеко поперед свого часу, много видій ваших просто не приймуть. Та й чого би я що доводив тому, хто за мене знає в икс разів більше? То я розповів, що мені є відомо. Я тож хотів дізнатися хід ваших думок, а щоб перечести ваші старі мінки, Google Search не поможе.
> Tac i ya mojõ
Ви за мене знаєте много більше, я ж по-йиншому не вім.
> ocremui rousscui govorui iz niyacami primeitnami na ‹•o›
У прикметах н. р. замість ‹•е› всюди ‹•о›?
> dosta velike cislo tvarœu m. r. bez ‹•uy› u slœuniçiex iesce cœnça XIX.
Припускаю, ож залишки з минулих діб?
> Vas ouge vieié u inchiy bœc
Не через роботи п. Курило. Віє мене, бо розумію, ож не переконати мово"знавців", котрі відповідають за літературну норму. Хай ще люди добровільно можуть почати користати з даних тут перекладів, и це помітять мово"знавці", та з граматичних конструкцій?..
Ви, звісно, уже майже 10 років єсте на "Словотворі", и ще довше вивчав руську. Ви вісте дуже много того, чого я не вім. Я ж аматор-аматор. 🔇Товково, без ad hoc, я ньичого тут не вім сказати ганьи за, аньи проти.
✅Мині не те, щоби зовсім не до душьи була така сустава, та ге я вже був казав, 🙅ньихто не хоче з нейи користати.
👁️🗨️Коли хто й розуміє доводи, усі виявляють байдужість.
❓Коли це й не є так, то не помню, щоб инші користувачьи, крім, хьиба п. Ковтуненка й п. @Роман Роман2, щось мінкували щодо сустави biel/biela/bielo проти bieluy/bielà/biele.
yn, yna, yno
А оце би було a/an. Разом из невитиченими тварами прикмет. Сам артикль ньиколи не наголошувати.
Просто було цікаво, чи є якийсь український відповідник :)
Певно шо ж нема, тут же не лише про лексику, а й про граматику справа. Та ви й без мене це, певно, знаєте. Але ваш підпис про «ця», «та», «ота», «одна» є досить цікавим. Особливо "цей", чи "той", які дійсно часто використовують схоже до англійського "the".
Також "якийсь", або "певний" використовують схоже до "a/an".
І ше деколи "власне", або "сам" часом використовується схоже на "the".
Звісно нема вобов'язкових, та є ‹ин› (мовець знає протимет), ‹який› (протимет нікому невідім), ‹той›/‹сей› (протимет відім обом).
Є. Граматизацьийи, звісно, не сталося.
the (article) вже в чистилищі, а це чому ні?)
і ще kein (заперечення) по дорозі захопіть
в назві ще й наша "а"
А ви вже можете й самі проголосувати 👎
ага, теж все чекав, зараз буде
от вам ще трохи голосів, може доб'ємо це слово
а тепер можете ніби
зміг)
Хоча б Чистилище, ще хтось голос будь ласка
розкажіть розгорнутіше, будь ласка
Теж рупить. Знаю тільки, що деякі слова іноді роблять те, що в англійській роблять артиклі, але нащо нам їхня система хтозна
Нащо? Зручно вказати на точність.
Як русь того раніше не вживали систематично, то значить їм не дуже в знадобі було проти яглян
Часто лише артикль у ягельській поможе розрізнити ймено підстави від імена прикмети. А вцілому, я просто хочу спробувати щось нове.
Ну, ягельська бідніша на морфологію, як руська.
До речі, у рущині суть таки артиклі, чи пак маркери визначеності/невизначеності. Несистематичні й необов'язкові, та суть.
Але їх уживано трохи йнак, як осподар Поруш їх уживає.
Ось приклади вжитку невизначених "артиклів" (в українській мові про те вживають займенника ‹який›) із Курилишиних "Уваг до сучасної літературної мови":
Тюрма… наче мара яка, стояла… над горою. Мирний.
Було, як глянеш на ту дорогу, то неначе куншт який… Стор.
Ізлізу на яке-небудь дерево, щоб звірюка яка не напала на мене. ib. 157
Венера поїхала в своїм ридвані, мов сотника якого пан. Котл.
Ось і приклади на визначені "артиклі" (в значінні самого визначенісного маркеру вживано його частіше після іменника просто як у сьогочасній бовгарській та македунській мові):
Аби то чарку ту випить Етн. 44.
Прилітає той син, сонце те, і говорить Рудч. І, 83.
(http://kurylo.wikidot.com/10-deiaki-osoblyvi-zvoroty-z-zaimennykamy)
Бо і я з займен подібним способом користаю ві своїм мовлінні, аби вказати на точність, нагадати.
І я так само. Саме з цих двох. Або, згадуючи нове лице або річ у реченні або починаючи оповідку, ще числівника ‹один›.
Наприклад:
Бачив одного парубка..
Знаю одну дівчину..
Один дід сказав..
У мене є одна річ..
Ovœi pricladui ne sõty docaz oge nevuituicenœsty rousscà móuva vuirazity inacye neigy tcholónoc, proti eaghelscoï. Aino, rousscà móuva ne coristaié yz tcholóncœu, i tó ya’smi uveü (xotcha i œdvédxi iz d.-rous. ‹inu›), ta tout e móuva ne o tœmy. U Vami tocenuix pricladiex, ‹yacuy, yaca, yake› teacnõty slovou ‹some› u perécladie eaghelscoiõ — ne tcholóncou ‹a›. Togy i eaghelscà móuva vuirazity nevuituicenœsty (ci i vuituicenœsty) ne lixye tcholóncui.
Ну, ‹який›, як бачу, десь тягне до ‹some›, а десь таки й до ‹a›. Прирівнюючи до ягельської, трохи розбігається вжиток ‹який› та ‹some›
A, any - якийсь, один з багатьох невизначених
+
+
Лучче без '-сь'
👎