oudçe
Оскільки латинське articulus є саме семантичне запозичення (калька, дослівний переклад) з відповідного грецького слова arthron, де, як у латинській корінь art-, так і в грецькій корінь arth- значать член, суглоб, частина й подібне, то й українською, в сьому разі, є ліпше перекласти се слово дослівно. Я для сього взяв давній (прасловянського спадку) корінь вуд- з тими же значеннями, що в лат. art- чи гр. arth-. Корінь вуд- є зокрема в укр. словах вудиця, вудка, вуда (прилад ловити рибу), удо (стегно, частина тіла, кінцівка) ― див. Етим.сл.укр.м.
Аби відрізнити від інших уже засвідчених похідних слів від сього кореня, я дане слова для значення артикль оформив суфіксом -це (як у серце, сонце, місце); хоча, гадаю, можна погратися й з іншими суфіксами чи формантами, або ж просто взяти форму чисту в якомусь роді, напр. вуд/уд (чол.) чи вудо/уд (сер.). Жіноче вуда ліпше не брати бо надто поширений звязок з приладом на рибу. Многозначність слів вуд/уд, вудо/удо не вадить, бо й в лат. articulus є значень багато.
Взагалі-то є слово челенок.
Не треба нічого вигадувати для того чого нема в українській мові. Артиклі є не тільки у європейських мовах, та вони визначають не тільки іменніки й не тільки рід.
নাজিব বিন নাসির
Що в укр.м. нема артикля, не боронить творити питоме слово на його передачу. В іншому всьому, що артикль каже не тільки на рід і йде не тільки з іменником, правду кажете.
На зразок лат. слова, яке підкреслює приєднаність артикля до слова, яке він (артикль) визначає. Подобається саме це слова через маловживаність, і через корінь "став-", наче "те, шо стоїть разом/поруч".
Слово наявне, зокрема, в Грінченка та Желехівського. Також в ЕСУМ-і (став2; 5 т, 389 ст) поданий як "став" без префікса "су-"
На жаль, стаття ЕСУМ-у точно не визначає питомість слова "суглоб". У статті подано моск. "сустав" як церковне зичення, хоча за вкраїнське "сустав" там узагалі не згадано. Твар "сустав" від псл. *sǫstavъ має цілком питому фонетику та морфологічно можливий. Семантика "став" також не пояснена, бо незрозуміло звідки в тому слові конотація з'єднаності/спільності без префіксів "sъ-/sǫ-", коли сам корінь *st-/*stav-/*stoj- такої конотації не має. Мабуть, спрощення ранішого *sǫstavъ з перенесенням його тями на *stavъ?
Особисто надаю перевагу тварам з префіксом "су-".
Яків Крет "Товариш. Практичний підручник до науки англійської мови", Вінніпег, 1931 (сторінка 5) http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/13055/file.pdf
В англійській мові це не так помітно, а от в еспанській: el perro (ель перро) — пес, la perra (ля перра) — сука; el niño (ель ніньо) — хлопець, la niña (ля ніня) — дівчина й т. п. Тому однозначно підтримую цей переклад.
Передніше в ягельські мові артикли позначали роди:
• sē – озн. арт. чоловічаго роду
• sēo –озн. арт. жоночаго роду
• Þæt –озн. арт. ниякаго роду.
Ягельська втратила їх між XI—XIV століттями.
В італійській так само. Однак, якщо рід може визначити також закінчення il ragazzo (хлопець), la ragazza (дівчина), то є спільні закінчення, де рід визначає тільки родівник il pesce (риба), la carne (м'ясо).
В деяких мовах ся частка й каже (може казати) на рід граматичний, та то є безумовно лише вторинна/побіжна її власність. Багато де в інших мовах, де є артикль, він на рід не каже. Тому звати артикль від слова рід є безпідставно.
+
Не в усіх мовах артикль вказує на стать.