брехли́вий - здатний брехати
брехне́вий - стосовний брехні

Так, якось несерйозно

Так і є

Не розумію Вас.

Брехати = "ГОВОРИТИ/КАЗАТИ/РЕЧИ криво" (ще, "гавкати" про псів чи лисиць), не "ЧИНИТИ/КОЇТИ/ДІТИ/ТВОРИТИ криво". Тобто воно значить дію вербальну (розумієте, що то значить?), не фізичну, не витвір рук; а "fake" є результат дії рук, якоїсь (кривої/нечесної/нечистої) дії (не на словах).

Ви читали що я написав? Fake news - брехня.
Фізичну, витвір рук - инша справа, про це я теж написав.
А взагалі до слова "підробка" (припущеної кальки з московської) глядять і так, якщо Ви саме про це.

Так, у англійській, окрім "Fake news", є також інші різновиди "fakes", але в сучасному мовному середовищі України слово "фейк" у 99,9% вживається саме у значенні інформаційної фальшивки. Тому "брехня" якраз дуже добре "тягне" на заміну запозиченого слова.

Ваша правда - в Україні 99,9% вживається саме у значенні інформаційної фальшивки, брехні.

Я б не сказав, що префікс з тут є зайвим, префікси народжуються в багатьох дивних місцях, тому якщо він є, то най буде. Але погоджуюсь з тим що луда виходить це те саме. Можна казати й так і так.
sum.in.ua: luda

<префікси народжуються В багатьох ДИВНИХ місцях, ТОМУ ЯКЩО він Є, ТО НАЙ БУДЕ.>

???

Маю на ввазі те що й сказав. Маємо багато старих коренів до яких додаються з часом префікси, але суть разом з ним не змінюється.

<Маємо багато старих коренів до яких додаються з часом префікси, але суть разом з ним не змінюється.>

Cyto znacity xuiba cazyenwsty tacuix slwf zaïuom tẽgarem.

Odin iz pricladwf toho e tuar <знайти> — *iz-na-iti. Tuarui u inxyuix móufax: uẽt. <на-йти>, slc. <ná-jsť>, cex. <ná-jit>, lẽd. <na-jść>, bóug. <на-йда>, mcd. <на-jде>, s.-x. <нa-ћи/na-ći>, sln. <na-jti> — usé ino zu odnuim perèdcepom <na-> i zu tacuim ge znacyeinïêm hi u rous. <з-на-йти> caziõty na zaïfwsty <з->. I mene uedeity na pwdozrõ cyto <з-> tou e pro uídimõ rwznicõ wd uẽtscoho slôua.

Здоровий погляд на мову має тримати на вмі богатство та розмаїття мови, й у тій же рамці тенденції до чи йдеї про чистоту мови ( = словйянське тло в руській мові) він вимагає глядати по можливих доказіх підтвердження питомости слова, твару чи тягу, тому форми "знайти", "злуда" треба теж плекати й берегти.

Краще облуда

Ого, ви колись Яненка перевершували, аж під кожне слово

А руський який?

Дякую. Так і подумав був.)

<Чому ви вважаєте, що це калька з російської?>

A ceomou Ui gadaiete né?

Pro mene, ya gadaiõ tô slovo tacui mogeity bouti i pitomo. U eugyno-linscéx govoréx e védomo imea pricmetui ‹lipau› /ˈlɪpɑw/ [ˈlɪ̯͡ɘpɑw, ˈlɪ̯͡ɘpɑ̝w, ˈlɪ̯͡ɘbɑw, ˈlɪ̯͡ɘbɑ̝w] zo znacyeinïami "xoud, zol/zl-; brouden, calen". Ya sam znaiõ se slovo u shyacax znacyeinïax zu ditinstua. Sia pricmeta e ôd déyeslova *‹lipati›, ôd *lip-, tou zu ròzvitcomy znacyeinïa "lipnõti, lipoc" → "lipoc = brouden" → "brouden = zol, xoud". Imea pœdstatui ‹lipa› "something bad, wrong ( ≈ fake, forgery)" imeity bouti, védé, ôd seoho déyeslova ‹lipati›. To e tacui pœud gadati i ‹lipa› "fake, forgery (← bad, ugly ← dirty ← sticky)" mogeity bouti pitomo, xotya samo imea pœdstatui ‹lipa› zu tacami znacyeinïami ya sam i ne znaiõ.

Ні, це від липа ("linden tree").
sum.in.ua: lypa
Зворотнє утворення від липовий (луб) sum.in.ua: lypovyj
У давнину махляри продавали фальшиві ікони з липового лубу, тож липовий набуло значення "фальшивий", й липа, відповідно — "фальш".

Так, Караванський подає.

Що запозичене, то зрозуміло, а щодо "галицьке", то Галичина не є Україна і слова там не українські, чи як ще розуміти, оце ваше - "галицьке"?

Це значить, що зразцева українська мова постала на основі південно-східних говірок. І недивно, бо вони мають за собою більше мовців та поширені на більшій площі, ніж південно-західні й північні говірки. А галичани, посперечавшись, чи розумніше вироблять свою зразцеву мову чи пристать на вже готову, порішили зрештою пристать на мову творів Шевченка, Марка Вовчка, Гулака-Артемовського тощо. Тому зоставте говіркам говіркове, а зразцевій мові - її південно-східну основу. Бо люди вже й без того не впізнають своєї мови в тих звуках, що чують у телевізорі.

ЛікНеп: "На запитання «Який діалект відіграв провідну роль в утворенні української мови як самостійної гілки слов’янських мов?» Г. П. Півторак, детально розглядаючи структурні ознаки
української мови, відповідає: «Південно-західні українські говори, на які впливали поліські говори та середньо-наддніпрянські». Іншу термінологію щодо діалектного членування східнослов’янської мовної території використовує Ю. Шевельов: «В основі української мови лежать галицько-подільські говірки в синтезі з південною частиною києво-поліських». Чи суперечить це твердження іншій відомій тезі: «Основу української літературної мови становлять середньо-наддніпрянські говори» (за іншою термінологією - полтавсько-київський діалект)? Неважко помітити, що в першому випадку
йдеться про українську загальнонаціональну мову, а в другому - про українську літературну мову, причому про нову літературну мову, становлення якої пов’язується з іменами Івана Котляревського і Тараса Шевченка. Отже, обидва твердження правомірні й спираються на результати наукових досліджень."

–– (Світлана Єрмоленко. Мова і українознавчий світогляд. – К.: НДІУ, 2007. – С. 56–57).

Oleksa Rusyn написав:
"люди вже й без того не впізнають своєї мови в тих звуках, що чують у телевізорі"

Наведіть факти, статистику, підтвердження своїм тезам. А якщо не маєте підтвердження своїм тезам, то кажіть від себе, а не від імені якихось невідомих "людей біля телевізорів".

Добре, що Ви вмієте ськать джерел. Тепер Вам треба ще й навчиться робить із їми дбало.
Ви мені вже якось передніше марно доводили, що творець книжки збирав приклади народної творчості в рідному місці, хоча він робив це в усяких куточках Русі.
А теперішній Ваш допис із ряду "що недочув, то добрехав". Ви наводите витяг роботи Єрмоленко, що посилається на Шевельова, та не прочитали далі, про що ж саме пише Шевельов. А пише він не про постання теперішньої зразцевої мови, а про постання мови Шевченкової й Котляревського, а саме: південно-східних говірок. Ці новожитні говірки мішані з двох старожитніх: південно-західних (галицьких і подільських) і північних (поліських). Вони постали через те, що русам доводилось не раз тікать од турків, поляків, монголо-татарів і москалів то на схід, то на захід, то на північ. Отак люди мішались, а з їми мішалась і їхня мова. Про це й Нечуй-Левицький писав (не пам'ятаю, щоправда, в якій саме роботі). Через те, що в 19 столітті південно-східні говірки мали за собою найбільше число мовців та найбільшу площу земель, з їх і постала новожитня зразцева мова.
Якби Ви самі трохи були б подумали, то були б зрозуміли, що цитуєте щось не те. Ви хоч чули колись галичан, що розмовляють говіркою? Людина зі сходу, центру та півдня Русі часто й половини не добере того, що вони кажуть.

Якої Вам треба статистики, коли в більшій частині Русі люди, що розмовляють по-руському змалку, не вживають слів "наразі", "тримати", "втручатися", "тамтешній", "валіза", "краватка", "щойно", "маєте рацію", "виконувати", "переконувати", "оточення", "перешкоджати", "за законом" тощо, а ввімкнувши телевізора, тільки їх і чують замість "тепер", "держати", "мішатись", "тамешній", "чемодан", "галстух/к", "ось тільки", "ваша правда", "справджувати", "упевняти", "околиця", "заважати", "по закону"?

Олексо, Ви тут знову змішали все докупи без жодного огляду на здоровий глузд.

1. Наразі — це дійсно польське запозичення, але воно означає «поки що» або «досі», а не «тепер»;
2. Корінь «тримати» є питомо українським і будь-які намагання безальтернативно заступити його коренем «держати» — це дегенератизм;
3. Не знаю, звідки Ви взяли слово тамешній, бо я його зроду-віку не чув у себе на сході (лише в московській мові — «тамошний»), а от «тамтешній» чув не раз (а також споріднені слова, як-от «тамтой», «з тамтого світу» тощо);
4. «Валіза» й «краватка», можливо, запозичення, але знааааачно давніші за запозичення з московської мови — чємадан, ґалстук;
5. Щойно, ось тільки — обидві форми однаково українські й жодна не є позиченою;
6. Маєте рацію — це не заміннник до «ваша правда» (а замінник до «маєте слушність» або просто «слушно»). Тут є відмінність між утямками правда-істина (антонім — неправда, брехня) та правда-справедливість (антонім — кривда);
7. Виконувати і справджувати — різні слова (як perform, make, do);
8. Переконувати й упевняти (запевняти) — дуже близькі, але семантично різні слова;
9. Оточення й околиця — геть різні слова;
10. Перешкоджати й заважати — це давні сутямки, що ніколи не заступали одне одне, а завжди вживалися поряд;
11. «За законом» проти «по закону» — тут справді суперечливий випадок, але він не має геть нічого спільного з заходом чи сходом.

P.S. Хоч я ніби й звертаюся до Вас, насправді я пишу це для тих, хто не втратив здоровий глузд і має бодай крихту клепки в голові. Тож відповідати не треба.

Олекса Русин написав: "Ви хоч чули колись галичан, що розмовляють говіркою?"

Не існує "галичан", це українці на заході України. Я неодноразово працював з ними - місяцями, там лише окремі слова іноді відрізняються, типу, пательня-сковорідка. Загалом все зрозуміло.

Олекса Русин написав: "Людина зі сходу, центру та півдня Русі часто й половини не добере того, що вони кажуть."

Була б у мене така змога, то я б забанив цього Олексу Русина - за поширення тез брехливої московитської пропаганди на цьому сайті.

Підтримую, S. Velichko.

Цей Олекса Русин (мабуть, слушніше було б назватися Олекса Москаль) постійно ображає людей. Він десь начитався якоїсь однобічної маячні і всім, хто з ним не згоден, пише, що вони не знають історії української мови. І водночас поширює різні брехні, які промовисто свідчать саме про його незнання історії української мови, або спотворене знання, що суперечить дійсності.

Спершу я думав, що це він лише мені цю дурню втовкмачує, але згодом побачив, що він намагається накласти в голову багатьом.