Змова — таємна угода для досягнення спільної цілі, часто з негативним відтінком.
Приклад вживання
Троцькісти і бухарінці разом з «лівими» есерами готували контрреволюційну змову проти Радянського уряду.
Походження
Слово українське, але ніколи не мало значення таємної угоди в негативному забарвленні, таке значення накинуто з рос. мови в СРСР під час політики зросійщення української мови, оскільки московське сговор або заговор має негативну або політичну конотацію.
Знову якась суцiльна дурня. До чого тут москвини, СРСР? Змова завжди мало кiлька значень.
Читайте свого улюбленого Грiнченка:
- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Змо́ва, -ви, ж.
1) Уговоръ. Удовиця змови їх не знає. Мкр. Н. 15. А все таки в моїм немудрім слові була якась недовідома сила, бо з правдою було воно у змові. К. ХП. 12.
2) Заговоръ.
Змо́вка, -ки, ж. = Змова. У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти. Новомоск. у. (Залюбовск.)
Ваш приклад зайвий раз хіба підтврежує, що змова не мала негативної конотації в українській мові. Змовлятися можуть і друзі. Але через московитів змова стала чимось лихим. Тут шукаємо заміну лихій конотації.
Змова проти "Радянського уряду" - це "негативна конотацiя", а змова, чи змовка, щоб пiти красти - це позитивна? 😁🤦♂️
Навiщо питоме слово викидали, а чуже тулити?
Ярославе, коли Ви востаннє чули від українця, що вони змовники, коли домовлялися про щось хороше? Коли чули, щоб змовою називали, коли хтось готував приємний сюрприз?
ЕСУМ: очевидно, книжний повноголосний варіант більш звичайної неповноголосної (церковнослов’янської) форми крамо́ла «тс.» (болг. крамола́ «галас, сварка; хвилювання, бунт»), що, як і ч. ст. kramol «суперечка, спір», схв. ст. kramola «бунт, смута, заколот», слн. заст. kramola «заколот», походить від двн. karmala «тс.», спорідненого з днн. karm «скарга, нарікання», дангл. cyrm (cearm) «галас».
Дякуємо панові Карлові за чуже слово замість питомого.
Скажіть, добродію, якщо слово побутувало ще в часи Русі, і те ж слово є в старочеській мові (їхнє kramol), то чи не може це слово бути пізнім спільнослов'янським? Як і слово хліб колись перейняли од герм. *hlaiba, але ж лишається нашим. Ви що на се думаєте?
Вадиме, змовитись можуть і двоє друзів зробити сюрприз товаришу. Але через засилля російської мови тепер змова здобула негативну конотацію. Скажіть от Ви колись чули, що люди, які готують сюрприз на день народження, є "змовники"? А в давнину так говорили.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Змо́ва, -ви, ж.
1) Уговоръ. Удовиця змови їх не знає. Мкр. Н. 15. А все таки в моїм немудрім слові була якась недовідома сила, бо з правдою було воно у змові. К. ХП. 12.
2) Заговоръ.
Змо́вка, -ки, ж. = Змова. У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти. Новомоск. у. (Залюбовск.)
Змова — таємна угода для досягнення спільної цілі, часто з негативним відтінком.
Троцькісти і бухарінці разом з «лівими» есерами готували контрреволюційну змову проти Радянського уряду.
Слово українське, але ніколи не мало значення таємної угоди в негативному забарвленні, таке значення накинуто з рос. мови в СРСР під час політики зросійщення української мови, оскільки московське сговор або заговор має негативну або політичну конотацію.
чес. spiknutí
Перекладаємо слово змова (тільки лиха)
Чинне слово з Словника Грінченка, написаного ще до окупації України Совіцькою державою:
Коромо́ла — Крамола, заговор.
r2u.org.ua: коромол*
Повноголосний щиро руський варіянт на взір слів ворог, шолом, челен, борошно (проти враг, шлем, член, брашно) — uk.wikipedia.org: Повноголосся
Існує з давньоруських часів практично в незмінній формі — http://oldrusdict.ru/dict.html
Учиняти зговір — коромолувати.
Заговорщик — коромільник, або може ще коромолець.
Знову якась суцiльна дурня. До чого тут москвини, СРСР? Змова завжди мало кiлька значень.
Читайте свого улюбленого Грiнченка:
- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Змо́ва, -ви, ж.
1) Уговоръ. Удовиця змови їх не знає. Мкр. Н. 15. А все таки в моїм немудрім слові була якась недовідома сила, бо з правдою було воно у змові. К. ХП. 12.
2) Заговоръ.
Змо́вка, -ки, ж. = Змова. У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти. Новомоск. у. (Залюбовск.)
Ваш приклад зайвий раз хіба підтврежує, що змова не мала негативної конотації в українській мові. Змовлятися можуть і друзі. Але через московитів змова стала чимось лихим. Тут шукаємо заміну лихій конотації.
По суті українська змова це те ж саме, що угода, домовленість.
Змова проти "Радянського уряду" - це "негативна конотацiя", а змова, чи змовка, щоб пiти красти - це позитивна? 😁🤦♂️
Навiщо питоме слово викидали, а чуже тулити?
Ярославе, коли Ви востаннє чули від українця, що вони змовники, коли домовлялися про щось хороше? Коли чули, щоб змовою називали, коли хтось готував приємний сюрприз?
ЕСУМ: очевидно, книжний повноголосний варіант більш звичайної неповноголосної (церковнослов’янської) форми крамо́ла «тс.» (болг. крамола́ «галас, сварка; хвилювання, бунт»), що, як і ч. ст. kramol «суперечка, спір», схв. ст. kramola «бунт, смута, заколот», слн. заст. kramola «заколот», походить від двн. karmala «тс.», спорідненого з днн. karm «скарга, нарікання», дангл. cyrm (cearm) «галас».
Дякуємо панові Карлові за чуже слово замість питомого.
Для чого ж так грубо? Пропонуйте свої варіянти, добродію.
Скажіть, добродію, якщо слово побутувало ще в часи Русі, і те ж слово є в старочеській мові (їхнє kramol), то чи не може це слово бути пізнім спільнослов'янським? Як і слово хліб колись перейняли од герм. *hlaiba, але ж лишається нашим. Ви що на се думаєте?
"Дякуємо панові Карлові за чуже слово замість питомого".
Панам Карлам.
Добре, що ви такий один. Хоча кому я брешу, у Донецьку таких 90%
Я знову запитаю, що ви робите на цьому сайті, що жодного перекладу не вподобали? Хіба слиною бризкаєте.
Либонь зайве додавать слово "добродій" до мого ймення. Нема такого звичая в більшій частині Русі.
Чомусь я думав, що це типове звернення в Україні, на взір англійського "сер" чи "містер".
Так, тілько разом з прізвищем.
Добре, добродію Олексо Русине :)
Імення тут зайве.
сійсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
За́гово́р –
1) змо́ва, змо́вини (-вин).
• Составлять (составить) -вор – учиня́ти (учини́ти) змо́ву (змо́вини), змовля́тися (змо́витися) на ко́го и проти ко́го;
2) (заклинание) замо́ва, замо́вини, на́шепт (-ту); (действие) замовля́ння, відмовля́ння, шепта́ння. [Він про́ти того́ ска́рбу зна́є замо́ву (Квітка). Зна́є замо́вини. Не хоті́в він бра́ти відьо́мського на́шепту (Г. Барв.)].
Компло́т – компло́т (-ту), змо́ва.
Мяте́ж – за́коло́т, ко́лот (-ту), (восстание, бунт) повста́ння, бунт (-ту), бунтува́ння (-ння), (зап. устар.) ребе́лія, (смута, смятение) ворохі́[о́]бня, колотне́ча, чва́ра (-ри) и чва́ри (р. чвар), каламутня́, (волнение народное) ро́зрухи (-хів), ро́зрух (-ху), невпо́кі́й (-ко́ю), (заговор) змо́ва. [Оста́ннє по́льське повста́ння (Грінч.)].
• Поднимать, поднять -те́ж – зчиня́ти, зчини́ти (зрива́ти, зірва́ти) повста́ння (за́колот), збива́ти, зби́ти колотне́чу.
• Призывать к -жу́ – за[на]клика́ти до за́колоту (повста́ння, ро́зрухів).
• Постоянный, извечный -те́ж – безнаста́нні (повсякча́сні) ворохі́[о́]бні (за́колоти, повстання́), (до)ві́чний за́колот. [Безнаста́нні ворохо́бні в приро́ді (Калит.)].
Наголошу на всяк випадок.
Змова — гiперонiм (бо може бути й не таємним або не негативним).
Коромола — гiпонiм (тільки лихий).
"Наголошу на всяк випадок.
Змова — гiперонiм (бо може бути й не таємним або не негативним).
Коромола — гiпонiм (тільки лихий)."
Так що не так? Змова має таке значіння, що перекладати?
Добродію Іване, а що не так з "На всяк випадок"?
Вадиме, змовитись можуть і двоє друзів зробити сюрприз товаришу. Але через засилля російської мови тепер змова здобула негативну конотацію. Скажіть от Ви колись чули, що люди, які готують сюрприз на день народження, є "змовники"? А в давнину так говорили.
Чи справді конче треба позначать недобру змову якимось окрімним словом?
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Змо́ва, -ви, ж.
1) Уговоръ. Удовиця змови їх не знає. Мкр. Н. 15. А все таки в моїм немудрім слові була якась недовідома сила, бо з правдою було воно у змові. К. ХП. 12.
2) Заговоръ.
Змо́вка, -ки, ж. = Змова. У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти. Новомоск. у. (Залюбовск.)
Самі ж навели, що слово не мало виключно негативну конотацію.