Це слово перенесено до Чистилища — впорядники осідку та/або спільнота мають сумніви чи потрібен переклад. ⓘ
Наголошу на всяк випадок.
Змова — гiперонiм (бо може бути й не таємним або не негативним).
Коромола — гiпонiм (тільки лихий).
"Наголошу на всяк випадок.
Змова — гiперонiм (бо може бути й не таємним або не негативним).
Коромола — гiпонiм (тільки лихий)."
Так що не так? Змова має таке значіння, що перекладати?
Добродію Іване, а що не так з "На всяк випадок"?
Вадиме, змовитись можуть і двоє друзів зробити сюрприз товаришу. Але через засилля російської мови тепер змова здобула негативну конотацію. Скажіть от Ви колись чули, що люди, які готують сюрприз на день народження, є "змовники"? А в давнину так говорили.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Змо́ва, -ви, ж.
1) Уговоръ. Удовиця змови їх не знає. Мкр. Н. 15. А все таки в моїм немудрім слові була якась недовідома сила, бо з правдою було воно у змові. К. ХП. 12.
2) Заговоръ.
Змо́вка, -ки, ж. = Змова. У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти. Новомоск. у. (Залюбовск.)
Самі ж навели, що слово не мало виключно негативну конотацію.
Чинне слово з Словника Грінченка, написаного ще до окупації України Совіцькою державою:
r2u.org.ua: коромол*
Коромо́ла — Крамола, заговор.
Повноголосний щиро руський варіянт на взір слів ворог, шолом, челен, борошно (проти враг, шлем, член, брашно) —
uk.wikipedia.org: Повноголосся
Існує з давньоруських часів практично в незмінній формі — http://oldrusdict.ru/dict.html
Учиняти зговір — коромолувати.
Заговорщик — коромільник, або може ще коромолець.
Знову якась суцiльна дурня. До чого тут москвини, СРСР? Змова завжди мало кiлька значень.
Читайте свого улюбленого Грiнченка:
- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Змо́ва, -ви, ж.
1) Уговоръ. Удовиця змови їх не знає. Мкр. Н. 15. А все таки в моїм немудрім слові була якась недовідома сила, бо з правдою було воно у змові. К. ХП. 12.
2) Заговоръ.
Змо́вка, -ки, ж. = Змова. У нас була змовка наперід, то й пішли вдвох красти. Новомоск. у. (Залюбовск.)
Ваш приклад зайвий раз хіба підтврежує, що змова не мала негативної конотації в українській мові. Змовлятися можуть і друзі. Але через московитів змова стала чимось лихим. Тут шукаємо заміну лихій конотації.
По суті українська змова це те ж саме, що угода, домовленість.
Змова проти "Радянського уряду" - це "негативна конотацiя", а змова, чи змовка, щоб пiти красти - це позитивна? 😁🤦♂️
Навiщо питоме слово викидали, а чуже тулити?
Ярославе, коли Ви востаннє чули від українця, що вони змовники, коли домовлялися про щось хороше? Коли чули, щоб змовою називали, коли хтось готував приємний сюрприз?
ЕСУМ: очевидно, книжний повноголосний варіант більш звичайної неповноголосної (церковнослов’янської) форми крамо́ла «тс.» (болг. крамола́ «галас, сварка; хвилювання, бунт»), що, як і ч. ст. kramol «суперечка, спір», схв. ст. kramola «бунт, смута, заколот», слн. заст. kramola «заколот», походить від двн. karmala «тс.», спорідненого з днн. karm «скарга, нарікання», дангл. cyrm (cearm) «галас».
Дякуємо панові Карлові за чуже слово замість питомого.
Для чого ж так грубо? Пропонуйте свої варіянти, добродію.
Скажіть, добродію, якщо слово побутувало ще в часи Русі, і те ж слово є в старочеській мові (їхнє kramol), то чи не може це слово бути пізнім спільнослов'янським? Як і слово хліб колись перейняли од герм. *hlaiba, але ж лишається нашим. Ви що на се думаєте?
"Дякуємо панові Карлові за чуже слово замість питомого".
Панам Карлам.
Добре, що ви такий один. Хоча кому я брешу, у Донецьку таких 90%
Я знову запитаю, що ви робите на цьому сайті, що жодного перекладу не вподобали? Хіба слиною бризкаєте.
Либонь зайве додавать слово "добродій" до мого ймення. Нема такого звичая в більшій частині Русі.
Чомусь я думав, що це типове звернення в Україні, на взір англійського "сер" чи "містер".
Так, тілько разом з прізвищем.
Добре, добродію Олексо Русине :)
Імення тут зайве.
сійсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
За́гово́р –
1) змо́ва, змо́вини (-вин).
• Составлять (составить) -вор – учиня́ти (учини́ти) змо́ву (змо́вини), змовля́тися (змо́витися) на ко́го и проти ко́го;
2) (заклинание) замо́ва, замо́вини, на́шепт (-ту); (действие) замовля́ння, відмовля́ння, шепта́ння. [Він про́ти того́ ска́рбу зна́є замо́ву (Квітка). Зна́є замо́вини. Не хоті́в він бра́ти відьо́мського на́шепту (Г. Барв.)].
Компло́т – компло́т (-ту), змо́ва.
Мяте́ж – за́коло́т, ко́лот (-ту), (восстание, бунт) повста́ння, бунт (-ту), бунтува́ння (-ння), (зап. устар.) ребе́лія, (смута, смятение) ворохі́[о́]бня, колотне́ча, чва́ра (-ри) и чва́ри (р. чвар), каламутня́, (волнение народное) ро́зрухи (-хів), ро́зрух (-ху), невпо́кі́й (-ко́ю), (заговор) змо́ва. [Оста́ннє по́льське повста́ння (Грінч.)].
• Поднимать, поднять -те́ж – зчиня́ти, зчини́ти (зрива́ти, зірва́ти) повста́ння (за́колот), збива́ти, зби́ти колотне́чу.
• Призывать к -жу́ – за[на]клика́ти до за́колоту (повста́ння, ро́зрухів).
• Постоянный, извечный -те́ж – безнаста́нні (повсякча́сні) ворохі́[о́]бні (за́колоти, повстання́), (до)ві́чний за́колот. [Безнаста́нні ворохо́бні в приро́ді (Калит.)].