Від питомого українського слова "олжа":r2u.org.ua: олжа Для посилення українськости додаю початковий "в" (протезу), "і" в закритому складі замість "о" (ікавізм), а для покращення милозвучности додаю "ь" (пом'якшую "л").
За олже- ’ми дав +, а сий твар є неправилен, і ничим не "більше руський".
17 лютого 2020
Згідний Єлисію, що неправильний. Я коли творив цей "новопочеп" не знав, що "о" в слові "олжа" є протезею й тому творив на взір: "вікно←окно". Видалити не можу (написав у підтримку й чекаю видалення), бо слово на першому місці й має 5 вподобань.
P.S. Наскільки я пам'ятаю руська мова не терпіла слова на початковий голосний після слова, яке закінчувалося на голосний. Як тоді правильно писати "Олжа" в фразі взору "ВашА Олжа" ? Просто опускати протезу "О" й писати "Ваша Лжа" ?
Виходячи суто з еволюції історичної фонології рус. м., (о)лжо- має бути там, де в наступнім складі є голосний непереднього ряду, а (о)лже- там, де в дальшім складі є голосний переднього ряду. Проте треба мати на увазі й морфологічні чинники вирівняння, водностайнення чи аналогізації.
Від українського слова "олжа": r2u.org.ua: олжа Після шелістівки в кінці слова перед префіксом: олже-/олжо-
Після голосівки в кінці слова перед префіксом: лже-/лжо-.
Далі цитую אלישע פרוש: "Виходячи суто з еволюції історичної фонології рус. м., (о)лжо- має бути там, де в наступнім складі є голосний непереднього ряду, а (о)лже- там, де в дальшім складі є голосний переднього ряду. Проте треба мати на увазі й морфологічні чинники вирівняння, водностайнення чи аналогізації."
Надто нагадує російський префікс "лже-" (Лжедмітрій, лженаука), я стою за префікс "криво-".
17 лютого 2020
Мені досить наявності слова "олжа" в різних дорепресійних словниках. Префікс "криво-" я теж підпираю, але вважаю, що в деяких контекстах можна вживати й "олже-".
Цісарю, дякую за допис. Додаю паралельний варіянт "олжо-" та підкреслюю "протезність" літери "о": (о)лжо-/(о)лже-. Думаю, що люди, які вподобали "олже-" не будуть проти.
Псевдо- — перша частина складних слів, що означає: несправжній, мнимий, удаваний.
Псевдогерої́чний, псевдокислота́, псевдомаркси́стський, псевдомисте́цтво.
від д-грец. "ψευδής" (брехня, обман).
англ. pseudo-; ісп-; pseudo-; рос. псевдо-, лже-, мнимо-.
Перекладаємо слово псевдо-
Російсько-український словник складної лексики Караванського.
Рос. лжеcвидетель - кривосвідок.
+ + +
Найкраща пропозиція!
Мені дуже сильно до вподоби!
Дякую!
Підпираю, бо "кривда" є антонімом "правда". На додачу, тяма "неправда" у дорепресійних словниках є переднішою, ніж "образа": r2u.org.ua: кривда
+++
Гарне.
+
Словник Грічненка:
Кривопри́сяга — хибна присяга.
Гарно!
Від питомого українського слова "олжа":r2u.org.ua: олжа
Для посилення українськости додаю початковий "в" (протезу), "і" в закритому складі замість "о" (ікавізм), а для покращення милозвучности додаю "ь" (пом'якшую "л").
+
За олже- ’ми дав +, а сий твар є неправилен, і ничим не "більше руський".
Згідний Єлисію, що неправильний. Я коли творив цей "новопочеп" не знав, що "о" в слові "олжа" є протезею й тому творив на взір: "вікно←окно". Видалити не можу (написав у підтримку й чекаю видалення), бо слово на першому місці й має 5 вподобань.
P.S. Наскільки я пам'ятаю руська мова не терпіла слова на початковий голосний після слова, яке закінчувалося на голосний. Як тоді правильно писати "Олжа" в фразі взору "ВашА Олжа" ? Просто опускати протезу "О" й писати "Ваша Лжа" ?
Ярославе,
по голоснім на кінці слова перед тим име бути: лже-/лжо-.
Дякую, Єлисію. Тепер треба подумати в яких випадках краще "(о)лжЕ-", а в яких "(о)лжО-".
Виходячи суто з еволюції історичної фонології рус. м., (о)лжо- має бути там, де в наступнім складі є голосний непереднього ряду, а (о)лже- там, де в дальшім складі є голосний переднього ряду. Проте треба мати на увазі й морфологічні чинники вирівняння, водностайнення чи аналогізації.
Дякую за відповідь.
Також за олже.
Не знаю, чи можна до слів просто так додавати приставні приголосні, щоби ті звучали більше по-українськи.
Від українського слова "олжа": r2u.org.ua: олжа
Після шелістівки в кінці слова перед префіксом: олже-/олжо-
Після голосівки в кінці слова перед префіксом: лже-/лжо-.
Далі цитую אלישע פרוש: "Виходячи суто з еволюції історичної фонології рус. м., (о)лжо- має бути там, де в наступнім складі є голосний непереднього ряду, а (о)лже- там, де в дальшім складі є голосний переднього ряду. Проте треба мати на увазі й морфологічні чинники вирівняння, водностайнення чи аналогізації."
Надто нагадує російський префікс "лже-" (Лжедмітрій, лженаука), я стою за префікс "криво-".
Мені досить наявності слова "олжа" в різних дорепресійних словниках. Префікс "криво-" я теж підпираю, але вважаю, що в деяких контекстах можна вживати й "олже-".
Згоден, Ярославе.
Дякую за підпору, Єлисію !
+.
Дякую, Єлисію !
Чому "олже-", а не "олжо-"?
Цісарю, дякую за допис. Додаю паралельний варіянт "олжо-" та підкреслюю "протезність" літери "о": (о)лжо-/(о)лже-. Думаю, що люди, які вподобали "олже-" не будуть проти.
r2u.org.ua: луда
Дуже, дуже, дуже та дуже файне слово!
Луда взагалі доволі цікаве слово. Як надибав я його деякий час тому, так воно й не виходить з голови.
Зі слів Єлисія Поруша: "Від па- (*pa- ← *pō- : *po- "по-"), що надає основному значенню кореня слова значення зокрема з відтінками несправжньості, приблизності, імітованості, схожості, недостатньої властивості тощо (дѫб → па-дѫб, гърб → па-гърб, съін → па-съін(ък), дчи, дчєр- → па-дчєрица, *мьга → па-мьга "памга", нога → па-нога "велика гілка", борода → па-бороди "бакенбарди", ул- "вулик" → па-улик "па́влик (snail)" тощо)".
+
Дуже гарна думка, сам гадав про це!
Дякую!
Росіянізм.
Українською не "ложь", а "олжа́" ("вілжа́" якщо з ікавізмом):
r2u.org.ua: олжа
Вимова: лі- {під наголосом: ˈlʲe̝͡-i̯- ~ ˈlʲe̝- ~ ˈlʲi- ~ ˈlʲe- ~ ˈlʲi͡e-, без наголосу: lʲe-}, le- {lɛ- ~ lɛ̝-}.
ЕСУМ (ІІІ, 268): літепло; http://oldrusdict.ru/dict.html#: лѣ "ледве, трохи".