Ялисію, а твар "роб" є питомий чи має бути "ріб"?

Coreiny pitwm. Tout: <-rwb->.

"Я взагалі намагаюся дуже дозувати вжиток слів від rob-/rwb- для тям абстрактних у т.ч. для назв результата дії ("творити"→"творен"→"твір"), яко кріпко є в ня з експлуатацією (первісно дітей, сиріт) и рабством вязано."
Ялисію, а що з парубками тоді робити?

Nou, coreiny odin, ta tẽma "paroboc" ge do tẽmui "robota" ne tẽgne niyaco.

Єлисіє, псл.*orbiti значило не бути рабом, а «працювати на когось» і могло стосуватися звичайного заробітчанина, який робить діло за гроші.

Ni, peruésno *orbiti znaci *"robiti robom=sirotoiõ, ditẽm", *orb-o-s bo znaci "ditẽ; sirota", yacuim za "robotõ" nicy ne platẽ.

Господи, це жахливо. Як таке гидке слово змогло нормалізуватися й укоренитися в мові!
Ліпше б я цього не знав, бігме.

Moge délo.

Так, у тестовім режимі, так би мовити. Віднедавна завів їм деякі зміни в своїй правописи:
1) "сильний" *y (*ь) – їрь, в т.ч. епентетичне "шва" писати <e>. Причиною тому було бажання зменшити кількість <y> в словах; частково мене надхла й подібність розвитку лат. короткого *і в романських мовах до розвитку прасл. короткого *і (я в реконструкції пишу: *y; → друс. <ь>) в звук типу {е~ɛ}, який пишуть у сучасних ром. мовах <е> (лат. circus → ишп. <cerco>, рум. <cerc>), а також комплементарність розподілу <е> (літера чинного письма суч. стандарту) з *е (негармонизованого) та <е> (літера чинного письма суч. стандарту) з сильного *y (*ь) – друге не буває в відкритім складі; у двозначних контекстах (конкретно закритім складі) <е> з *е негармонизованого для відрізнення в <е> з *ь сильного писати <è>: <rèdka> "редька" (доси: redka). Таким чином: <deny> "день" (доси: <dyny>, друс. <дьнь>), <pes> "пес" (доси: <pys>, друс. <пьсъ>);

2) сильний *u (друс. <ъ>, "їр") передавати <o> замість <u>, аналогічно міркуванням у пункті 1.: molotoc (доси <molotuc>, друс. <молотъкъ);

3) передавати "yod-coalescence" крім літерою <y> й літерою <i>: <pisiõty, znaiõty> замість <pisyõty, znayõty>;

4) сильний їрь огублений писати замість <y>, літерою <œ>, за аналогією до <е> з *y сильного неогубленого: <lœn> "льон" (доси: <lyn>, друс. <льнъ>).

Се спричинило необхідність змін в инших конвенціях доси:

5) подовжені приголосні з *приголосний + *y + *y + голосний, доси писане як один приголосний + і + голосний передавати подвоєнням приголосного; се має запобігти мішенню приголосних, що постають у результаті yod-coalescence з приголосними подовженими: <gittie> "життя" (доси: <gitie>). Подвоєння має бути й там, де в суч. стандарті подвоєння не пишемо, в скупченнях приголосних, бо формально подовження є й там, але його невтрализує те скупчення: <listtie> "листя" (доси: <listie>);

6) "гармонизований" *е перед *y (слабим) писати <ei>, замість просто <е>: <xeisty> "6" (доси: <xesty>), <seimy> "7" (доси: <semy>), <oseiny, hoseiny> "осінь" (доси: <oseny, ho->) – для розрізнення від <е> з сильного *y та епентетичного "шва" (порівн. 1.). Написання <ei> було частково надхнуто формою <Сейм> назви ріки, з давнішого *<Семь>, пізніше в давніх пам'ятках: <Сѣмь>, де <ѣ> мало передати не первісний *ѣ, а гармонизований *е (неогублений); я гадаю, що <Сейм> відбиває "консервовану" давнішу дифтонгічну/дофтонгоїдну рефлексацію такого *е. Написання <ei> має бути й там, де чинний стандарт на письмі слід гармонизації не відбиває; гармонизація була всюди в згаданім контексті (себо перед слабим *ь), але згодом у різних формах чи говірках невтрализована/послаблена в умовах ненаголошености, хоча по говірках гармонизацію є відбито й у таких словах; се на ймя чепає твари з <-ення>, де <е> є первісно гармонизований (порівн. <-іння> в инших тваріх), тому без різниці <-ення> чи <-іння>, треба писати: <-einnie> (доси було: <-enie>).

7) "гармонизований" *е огублений (перед *u, друс. <ъ> – йором, слабим) писати <œu> замість просто <œ> (порівн. з 3.): <lœud> "лід" (доси: <lœd>, друс. <лєдъ/*лѷдъ>);

8) внаслідок зміни написання <y>, з сильного *y, на <e>, писати замість <-yc> (<-ець>): <-eç>, для відбиття "ц" (доси само вже <y> служило водночас модификатором "к" в "ц"), тому доси стало писати просто <c>: coreç "корець" (доси: <coryc>, друс. <корьць>, прасл. *korykos), sineç "синець" (доси <sinyc>, друс. <синьць>);

9) /w/ + "гармонизований" *o після писати: <wœu> замість <fw>: <twœur> (доси: <tfwr>); правда, про мене й <fw> таки може бути. Всюде їнде "гармонизований" *о писати <w>.

Ще думаю над передачею: "гармонизованого" *о як <œu> (принаймні в деяких випадках/контекстіх), гармонизованого *е огубленого як <iœu>; принаймні між голосними передавати /β̞~w/ літерою <w> (замість <f>), хоча відкидати <f> для передачі тої фонеми я не маю намір, аби блокувати можливість передавати чудже /f/ літерою <f>; /β̞~w/ в <-ува-> суч. стандарту як и доси писати <-oua-> – там не треба ни <f> ни <w>.

У сполученні з */r/ та */l/ ненаголошені *y та *u передавати як и доси літерами <y> та <u>, а не <e>, <o> – порівн. 1), 2), бо їх рефлекси по говірках бувають не тільки <ор, ро; ло> як у чиннім стандарті.

3)
Допоможіть вловити:
a) якщо "<pisiõty, znaiõty> замість <pisyõty, znayõty>", то як ви тепер пишете <usiõdui>, <siacuy> тощо?
b) якщо <pisiõty, znaiõty>, тоді й <pisiе, znaiе>, <xotiõty, xotie>, <xodiõ>?
c) паша - <pasya> або <pasia>, чи лиш одне з двох?
d) волосся - <folossie> (замість <folosie>). Тоді й <Zaporwggie>, <zatixxie>?
e) узвишшя - <?>
f) дідусь:дідуся - <dédousy>:<?>
g) порося - <porosẽ>?

Я був дав і такий варіянт.