Обіцянка — носіння на собі відповідальності перед кимось за щось.
Приклад вживання
Моя обіцянка вічно служити тобі, кохана.
Походження
запозичення з польської мови; п. obiecać, як і ч. oběcati, слц. obecat’, походить з псл. *ob-vět-jati від *větiti «казати, говорити», наявної в укр. відвіча́ти. Можливе також посеред. рос. та церк.-сл. обещание
Обітувати. Існуюче слово, в Біблії Огієнка багато користається. Можна також подумати над коротшими від "обіт" з "-ити/-ати". Від "обітниця" можна "обітничити"? Обітницяти?
Західне галицьке «обіцяти» полонізоване слово, від пол. obiecać.
Але, що дуже важливо, пол. obiecać, як і чес. oběcati, слов. obecat’, походить з спільнослов'янського *ob-vět-jati, префіксального утворення від основи дієслова *větiti «казати, говорити», що... наявне й в українській мові! А саме у формі...
«відвіча́ти»!
І що важливо, це давнє забуте східноукраїнське слово серед значінь має також «нести на себе ответственность, ответ», тобто по суті це те ж саме, що «обіцяти», адже чим є обіцянка, як не носіння на собі відповідальності перед кимось? І давньоруська мова «отъвѣтъ» мала як «відповідальність (обітницю) перед кимось».
Либонь, це значіння винищили за совєтів, щоб не робити плутанини з «братською мовою», адже в них «ответ» це просто «відповідь». Чому не повернути втрачену тяму?
Як на мене, то це слово не гоже. Від того ж праслов'янського *sъljubь ми маємо "шлюб". Але це не про обіцянку в будь якому значенні – йдеться про вірність молодят.
У перекладах я позначаю "ě" і також "новий ять" (злагоджене "е") через "ї", а "і" позначає злагоджене "о". Так само як у деяких правописах кінця 19-го століття. Різні ж фонеми в звучанні, хай навіть у сучасних мовців і в мене вони злилися. Було би добре ше й "новий ять" позначати іншою буквою, але то вже інше питання.
Ну загалом та, я пишу чимось схожим на желехівку, але в цьому випадку все одно пишу "ї" етимологічно. Я досі не визначився з письмом, тому бавлюся з кирилицею, шоби зрозуміти як найкраще записувати переклади.
Ну та злилися в кого й через шо? Хіба це неважливо? Злилися в міських жителів, які позбулися своїх говірок на користь літературної мови (хоча в літературній мові таке розділення було й мало би бути надалі), та в молоді, яка виросла на московській мові. В старших людей у селах, котрі ше не викинули рідної вимови таке розділення ше досі є. То хіба можна так ставитися до тих людей? Права не маємо. А сталося так через байдужість мовознавства й поверхневе розуміння природи вкраїнської мови. Про розділення таких фонем писав не лише Желехівський, а й Грінченко. Шо тоді далі, прийняти f-екання та v-екання за сучасні риси, бо мовці вкраїнської вже не вміють вимовляти "в" двогубно? Акання також? І ыкання?
Іди туди - не знаю куди... Спасибі, не треба. Скажіть самі, що саме маєте на думці, чи пошліться на видиво, щоб я послухав та знав, на що одповідатиму.
<Ви самі ж кажете, що ці гуки злились у теперішній мові>
Œun pisiêity:
<у сучасних мовців і в мене вони злилися>,
a "sõkésni móuvçi" = móuvçi zu veatscyenoiõ uimóuvoiõ.
U ròzvinenax móuvax, i za zlitïa zuõcœu u bœulxeosti móuvçœu, pisymo e staulyeno na tuix govœurcax, de rœuznicõ e xovano.
Обіцянка — носіння на собі відповідальності перед кимось за щось.
Моя обіцянка вічно служити тобі, кохана.
запозичення з польської мови; п. obiecać, як і ч. oběcati, слц. obecat’, походить з псл. *ob-vět-jati від *větiti «казати, говорити», наявної в укр. відвіча́ти. Можливе також посеред. рос. та церк.-сл. обещание
пол. obietnica
рос. обещание
Перекладаємо слово обіцянка
Не зле, але як утворити дієслово
Обітувати
Спасибі добродію за Ваш одвіт.
Есум дає наголос обі́тувати.
А яко буде "обіцяти"? Обітницькувати :Q
Обітувати. Існуюче слово, в Біблії Огієнка багато користається. Можна також подумати над коротшими від "обіт" з "-ити/-ати". Від "обітниця" можна "обітничити"? Обітницяти?
Дивно та нихто не помітив у сучасній польській обіцянка = obietnica
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/34175-obrik.html#show_point
+
Дякую!
++++++
Обрікати - обіцяти.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/34177-obrikaty.html#show_point
+++
Це ж наче про негативну конотацію?
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/18082-zarikaty.html#show_point
Таки так.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/34176-obrika.html#show_point
Західне галицьке «обіцяти» полонізоване слово, від пол. obiecać.
Але, що дуже важливо, пол. obiecać, як і чес. oběcati, слов. obecat’, походить з спільнослов'янського *ob-vět-jati, префіксального утворення від основи дієслова *větiti «казати, говорити», що... наявне й в українській мові! А саме у формі...
«відвіча́ти»!
І що важливо, це давнє забуте східноукраїнське слово серед значінь має також «нести на себе ответственность, ответ», тобто по суті це те ж саме, що «обіцяти», адже чим є обіцянка, як не носіння на собі відповідальності перед кимось? І давньоруська мова «отъвѣтъ» мала як «відповідальність (обітницю) перед кимось».
Либонь, це значіння винищили за совєтів, щоб не робити плутанини з «братською мовою», адже в них «ответ» це просто «відповідь». Чому не повернути втрачену тяму?
goroh.pp.ua: обіцянка
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/6634-vidvichaty.html#show_point
http://oldrusdict.r
<Західне галицьке> ...
Не годить ся.
Від праслов'янського *sъljubъ.
Чеською: slib — обітниця,
Словацькою: sľub — обітниця.
Prosiõ yaüiti gerèlo toho slôua u rousscwy.
Як на мене, то це слово не гоже. Від того ж праслов'янського *sъljubь ми маємо "шлюб". Але це не про обіцянку в будь якому значенні – йдеться про вірність молодят.
obιeт / obριeт / obvιeт
[обjіт]?
Це фонематичний запис, не фонетичний.
А яка одмінність між фонемами "і" та "ї"?
У перекладах я позначаю "ě" і також "новий ять" (злагоджене "е") через "ї", а "і" позначає злагоджене "о". Так само як у деяких правописах кінця 19-го століття. Різні ж фонеми в звучанні, хай навіть у сучасних мовців і в мене вони злилися. Було би добре ше й "новий ять" позначати іншою буквою, але то вже інше питання.
Просто я погадав шо ти пишеш желехівкою.
У желехівцї «і» не мягшить приголосну, а «ї» мягшить ида по голосній и по губній приголосній позначає [йі].
Ну загалом та, я пишу чимось схожим на желехівку, але в цьому випадку все одно пишу "ї" етимологічно. Я досі не визначився з письмом, тому бавлюся з кирилицею, шоби зрозуміти як найкраще записувати переклади.
Навіщо? Ви самі ж кажете, що ці гуки злились у теперішній мові. То й потреби позначать їх одмінно немає.
Ну та злилися в кого й через шо? Хіба це неважливо? Злилися в міських жителів, які позбулися своїх говірок на користь літературної мови (хоча в літературній мові таке розділення було й мало би бути надалі), та в молоді, яка виросла на московській мові. В старших людей у селах, котрі ше не викинули рідної вимови таке розділення ше досі є. То хіба можна так ставитися до тих людей? Права не маємо. А сталося так через байдужість мовознавства й поверхневе розуміння природи вкраїнської мови. Про розділення таких фонем писав не лише Желехівський, а й Грінченко. Шо тоді далі, прийняти f-екання та v-екання за сучасні риси, бо мовці вкраїнської вже не вміють вимовляти "в" двогубно? Акання також? І ыкання?
Як саме одрізняється ця вимова в говірках? І в яких говірках?
Одсилаємо вас до видивів Ідеї Олександрівни про говори.
Іди туди - не знаю куди... Спасибі, не треба. Скажіть самі, що саме маєте на думці, чи пошліться на видиво, щоб я послухав та знав, на що одповідатиму.
<А яка одмінність між фонемами "і" та "ї"?>
<Як саме одрізняється ця вимова в говірках? І в яких говірках?>
*o pèrêd slaboma *u, *y → /y, ʉ, ɥ͡i, iʷ, i͡β̞, u̯͡o, u̯͡ɞ, u̯͡ɵ, u̯͡ɶ/; *ē → /i͡e, ʲeʲ, ʲi/, *e pèrêd slabom *u → /ʲʉ/, *e pèrêd slabom *y → /e͡i, eʲ, i/. U pœudenno-zaxœudnax govœurcax *o pèrêd slaboma *u, *y → /y, ʉ, ɥ͡i, iʷ, i͡β̞/, u pœulnœucyno-sérêdnyax → /u̯͡o, u̯͡ɞ, u̯͡ɵ, u̯͡ɶ/; *ē → /i͡e, ʲeʲ, ʲi/, *e pèrêd slabom *u → /ʲʉ/, ta *e pèrêd slabom *y → /e͡i, eʲ, i/ u pœuldenno-zaxœudnax govœurcax.
<Ви самі ж кажете, що ці гуки злились у теперішній мові>
Œun pisiêity:
<у сучасних мовців і в мене вони злилися>,
a "sõkésni móuvçi" = móuvçi zu veatscyenoiõ uimóuvoiõ.
U ròzvinenax móuvax, i za zlitïa zuõcœu u bœulxeosti móuvçœu, pisymo e staulyeno na tuix govœurcax, de rœuznicõ e xovano.