Це слово перенесено до Чистилища — впорядники осідку та/або спільнота мають сумніви чи потрібен переклад. ⓘ
Бачив, що "обещать" - московсько-церковнослов'янський твар, "obiecać" - лядський, а "об(в)ічати" - наш рідний руський.
Обіцянка - об(в)і́чанка.
То Вам у Грінченка одні слова подобаються, а інші вважаєте помилковими?))
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/33698-obicjanka.html#show_point
Дивлюся зрій слова, а потім суджу.
Від "об(в)віт," об(в)ітниця" - обіцянка.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/33688-obitnycja.html#show_point
А Вам не здається, що "об(в)іт" - це те саме "лядське" слово, яке Ви хочете викинути?)) Чи може це ляхи у нас його позичили і зредукували "т" на "ц" у своїй пом'якшувальній манері? А от московити теж у нас позичили "об(в)іт", але "т" залишили: "обет" (ну, так само, як наприклад "обід"→"обед"). Чи вони теж у ляхів вкрали? Але ж їм до ляхів дальше, ніж до нас... Цікаво, що пан Єлисій про це мислить?
Що Ви дурню пишете? Слово праслов'янського роду, лише в московській "обещать" воно черпане з церковнослов'янської, а лядське "obiecać" просто "по-лядськи" творено, відповідно до розвитку їхньої мови. Тут питання лише в тому чи слід відновлювати пратвар слова з буквою "в". А взагалі десь бачив, що в давньоруській мові було "обічати".
Тому ні ляхи, ні москалі нічого не черпали в нас, а йшли своїми путями.
"ні ляхи, ні москалі нічого не черпали в нас, а йшли своїми путями"
Цікава версія. Треба над цим поміркувати...)))
Я мав на ввазі в даному ключі.
Західне галицьке «обіцяти» полонізоване слово, від пол. obiecać.
Але, що дуже важливо, пол. obiecać, як і чес. oběcati, слов. obecat’, походить з спільнослов'янського *ob-vět-jati, префіксального утворення від основи дієслова *větiti «казати, говорити», що... наявне й в українській мові! А саме у формі...
«відвіча́ти»!
І що важливо, це давнє забуте східноукраїнське слово серед значінь має також «нести на себе ответственность, ответ», тобто по суті це те ж саме, що «обіцяти», адже чим є обіцянка, як не носіння на собі відповідальності перед кимось? І давньоруська мова «отъвѣтъ» мала як «відповідальність (обітницю) перед кимось».
Либонь, це значіння винищили за совєтів, щоб не робити плутанини з «братською мовою», адже в них «ответ» це просто «відповідь». Чому не повернути втрачену тяму?
goroh.pp.ua: обіцянка
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/6634-vidvichaty.html#show_point
http://oldrusdict.ru/dict.html
Іноді можна й так сказати.
https://sum20ua.com/Entry/index?wordid=20758&page=703 (значення 96, б)
r2u.org.ua: Прирікати
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/43302-pominyty.html#show_point
Без зайвого передчепу (суфіксу) "по-", що надає "доконаності" дії.
Відповідно "обіцянка" - міна.
+.
Желехівський (І, 442) и дає таки твар чистий: міни́ти – без по-, за "versprechen, geloben" (тобо "обіцяти").
+ + +
+
МІНИ́ТИ міню́, мі́ниш, недок., кого, що.
Те саме, що змі́нювати 1. Приклади
Хому Хаєцького фронтове життя мінило на очах у всіх. (О. Гончар)
Темінь і світло перекочувались по дівочому обличчю, примхливо мінили його. (М. Стельмах)
Гається гусінь повзуча, квапиться спритний метелик, легко й людині мінити всталену форму свою. (В. Стус, пер. з тв. Й.-В. Гете