Від давньоруського (давньоукраїнського) вѣтити – "радити" (має й инші товки, зокрема в тямі просто "говорити").
Бо ж коли ми щось комусь, "рекомендуємо", ми "радимо" це, тобто виходить, що давньоукраїнське "вітити" є прямим давнім відповідником сучасного "рекомендувати".
Теж так гадаю.
Залеценье — доручення, рекомендація
http://litopys.org.ua/old14_16/old14_slov.htm
http://litopys.org.ua/biletso/bilo40.htm
Напуча́ти, напу́чувати – вказувати дорогу; давати комусь поради, настанови.
r2u.org.ua: напучувати
goroh.pp.ua: напучувати
Напучення – добрі побажання, повчальні слова, поради.
r2u.org.ua: напучення
sum.in.ua: napuchennja
Напу́тниця – наставниця.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/31226-naputnycja.html#show_point
Напуча́ти, напу́чувати – вказувати дорогу; давати комусь поради, настанови.
r2u.org.ua: напучувати
goroh.pp.ua: напучувати
Напучення – добрі побажання, повчальні слова, поради.
r2u.org.ua: напучення
sum.in.ua: napuchennja
Напу́тниця – наставниця.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/31226-naputnycja.html#show_point
Двокореневе, але влучно передає суть і ще один сутямок українській мові не помішає.
А чому префікс до-?
Звучить як ніби хтось радив і радив, а тоді перестав радити тому й не дорадив. А потім продовжив і все-таки дорадив.
Все-таки, можливо й дорада.
"Рада" – запозичення. Та й до чого тут до-?