Вимова: {ɣ̞ɘˈlɪ͡ɘtɪ ~ ɣ̞ʲɘˈlɪ͡ɘtɪ ~ ʝɘˈlɪ͡ɘtɪ ~ ɣ̞ɤˈlɪ͡ɘtɪ ~ ɣ̞ɯˈlɪ͡ɘtɪ ~ ʝɘˈliti}.
Матеріали до словника говорів Буковини (70): гили́ти (також: гали́ти) "радити, рекомендувати"; ЭССЯ (VII, 221): *gyliti. Тягне через переголос до корін: *gou-l- у <гулити, гуляти, гульба, ...> (ЭССЯ VII, 170: *guliti), *ga-l- у <галити> (ЭССЯ VI, 92), *geu-l- у <жулити>, *go-l- у <голий, голити> (ЭССЯ VII, 14: *golъ(jь)).
А Ви можете, будь ласка, читати давані мною джерела?
Я прочитав Вашу мінку, але не зрозумів чому САМЕ ТАК розвивалося значіння слова. Чи Ви хочете, щоб я залазив в ЭССЯ й там глядів?
А я в своїй змінці про розвій знаку й не писав. То що є там розуміти?
<Чи Ви хочете, щоб я залазив в ЭССЯ й там глядів?>
А сте доси гадали на джерела шлють чого діля? И не'ма що там глядіти; я дав точно, де що є, по сторінках – стане читати. Узагалі, таке питання є нахабне.
Вимова: {ɣ̞ɐˈlɪ͡ɘtɪ ~ ɣ̞ɐˈlete ~ ɣ̞ɐˈliti}.
Див. більше ту під: guiliti.
r2u.org.ua: поручати
Схоже з чес. doporučit, словацьк. odporučiť.
Поражати — Советовать, посоветовать, помочь.
«Моя матінко, моя порадонько! та хто ж мене поражатиме, як ви поражали?»
«Є у мене отець-мати, та не хочуть поражати.»
«Ой порадь мене, мати, як мені на світі жити, як нелюбому годити. Мет. 279. І порадив мене щиро, куди прямувати.»
«А чи ж не можна тому шо порадити, щоб він (упирь) не ходив?»
r2u.org.ua: поражати
goroh.pp.ua: поражати
Напуча́ти, напу́чувати – вказувати дорогу; давати комусь поради, настанови.
r2u.org.ua: напучувати
goroh.pp.ua: напучувати
Напучення – добрі побажання, повчальні слова, поради.
r2u.org.ua: напучення
sum.in.ua: napuchennja
Напу́тниця – наставниця.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/31226-naputnycja.html#show_point
Тями дещо різняться.
Хіба? 🤔
В мълвѣ ѧглскѡи тълк сих слѡв (recommend, suggest, advise) є в істотѣ тъи жє, іно чьто кѡжьдє ідє в рѡзнъіх умълвах: в мълвѣ чиннѡи/рѧдовѡи (official language) – advise, в мълвѣ простѡи – suggest, а вѣголос (expert, на пр., doctor) recommends.
Чому Істотѣ, Іно, Ідє, а не Истотѣ, Ино, Идє?
Якийсь покруч давньої та сучасної мов, якщо вже писати, то або давньою, або сучасною руською, нащо мішати їх?
То є тє самє. Просто пісавші чєрєз "и" іа тодѣ іщє нє рѣшіл бѣх ожє мѣсто "и" можє бѫті пісано "і", колі мѣсто "і" (чінного пісма) пісаті пітомї "ѣ, ѡ, ѷ". За такъім пісмъм "і" нє значіть звѫк [і], а "и", а на початку слова пѡд наголосъм по голосцѣ на кѡнцѣ слова пєрєд ім значіть [jи], на пр.: "та інша" є чітаті [таjинша], а нє [таінша]. Нєнаголошєнє "і" по голосцѣ на кѡнцѣ слова пєрєд ім є чітаті гє [й], або [0]: "она ідє" = [wonajdɛ], а нє [wona.idɛ], "она іщє" = [вонашче], а нє [вонаішче]. Тут бо є на пісмѣ ѡдбіто нє въімълвѫ, а морфологіѫ та фонологіѫ. І "чешска" є чітаті нє [чешска], а [чеська].
Не розумію, нащо писати "молва" і казати "мова", писати "чешска", коли кажуть "чеська". Чи то ваше прагнення людей на цім осідку навчити читати давньоруську.
То є із нѣмьчскоіє чєрєз лѧдскѫ ѧто.