Так, але запозичень же багато: навіть хата, наприклад :). Біда, що сучасні англіцизми витісняють старі запозичення. Утім, зовсім не наполягаю на моїй пропозиції (знов запозичення! :))
Не перекладається, а тлумачиться. Бо воно українське, хоч і запозичене. Самі ж подаєте приклад із дуже радянського Смолича, що описує події (в цьому романі) на півдні України, а руки її бере народжений у Москві Ласточкін (Смирнов).
І я про те саме кажу - про московське, бо українського "чё/чо" немає, шукаємо ж відповідник московському.
Я теж за "гарувати", але заради наукової точності подаю статтю із СУМу: ПАХА́ТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., діал. Орати. Обізвався козак: — Я в полі пахаю, Я твій голосочок здалека пізнаю (Українські народні ліричні пісні, 1958, 355); — Що ж було пахати, коли своєї землі ні борозни..! (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 30).