Професор так швидко змінював предмет свого відчиту, що учні не встигали робити нотатки в зошитах.
лат. nota «знак, зауваження», пов'язане з nōtus «відомий, знайомий»
моск. заметка бр. нататка п. natatka фр. remarque нім. Hinweis лит. pastaba лтс. piezīme ест. Märge
+++
++ Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) За́мітка, -ки, ж. 1) Замѣтка. 2) — дава́ти. Давать понять. Кішку б’ють, невістці на замітку дають. Ном. № 3901. 3) Бра́ти на за́мітку. Принимать къ свѣдѣнію.
Ще й з наголосом на перший (логічно, але про саме це слово не задумувався)
Завжди так перекладаю - усім зрозуміло і нічого лишнього
SIRM III, 485 (мітити): мі́та́ "помітка".
Це Караванський подає.
Нотатник - записник. Нотатка - запис.
+++
++
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
За́мітка, -ки, ж.
1) Замѣтка.
2) — дава́ти. Давать понять. Кішку б’ють, невістці на замітку дають. Ном. № 3901.
3) Бра́ти на за́мітку. Принимать къ свѣдѣнію.
Ще й з наголосом на перший (логічно, але про саме це слово не задумувався)
+++