Зустрів у Нечуя-Левицького: "...розвиток мови, котрий завжди буває в осередку націі, не щвидко доходе до окраінних говірок та пiдмовъ."
Можна попідмова :) Хоча ми говоримо пра-пра-прадід і не кривимося.
Навіщо щось вигадувати, якщо термінологія має бути чіткою й визначеною. Вже таке слово придумали — говір 🤷♂️
cуговір'я > говори > говірки
говірка — субдіялект (у російській мові "говор") 
субдіялект
говір — діялект діалект
суговір'я — супрадіялект (у російській мові "наріччя") наріччя
Карли, поверніть притомного Карла назад! 😁 бо колективне - це завжди погано - ніхто ні за що не відповідає
Це у вас така аргументація?
Говірка приємніше слово як говір, що є тверде та суворе слово як лампа та класа, замість лямпа та кляса.
<приємніше>
Souto pœdmeitna ménca ("merely a subjective opinion"), ne yasounoc ("not an argument").
<Говірка приємніше слово як говір, що є тверде та суворе слово як лампа та класа, замість лямпа та кляса.>
😆🤦♂️
Говірка ≠ говір/діалект
Спосіб користування слів, значіння слів, нові слова та бувші слова набирають нові значіння, як і поширення місцевих слів є прикметою кожної живої мови.
«Від "су-" (суспільство, сум'яття, сумежок, сутінки) та "говір" (=діялект).
Тобто буквально "сукупність діялектів", чим наріччя і є.» © Карл-Франц Ян Йосиф.
Дякую, Карле, за рупну мислину, однак я все ж вважаю, що краще застосувати це слово саме для діялекту, а не супрадіялекту – для нього чудово підійде слово "підмова", а суговір стане позначати "сукупність говірок (субдіялектів)"
Підмова – суговір/субалачка – говір/балачка.
Також, я не можу зрозуміти навіщо там закінчення -'я. Може я не правий, якщо це так – поясніть будь ласка.
Чому також "балачка"? У деяких краях (наприклад у моєму) не говорять, а балакають. Тому така відміна також має право бути присутньою на правах сутямка.
У нас є суговір, сукупність говорів, як діялект, то одиниця суговору має бути говір, субліялект. Хоча, напевно можна також вживати хворму /говірка/.
* приросток од- "від" та основа -мова, у сенсу відросток мови
* використав саме давніше од-, щоб не плутати з відмовою
Tó slovo ‹rœznomóuva› e i ou Gelexœuscoho. Ta ya buimy pœdguiliu coristati yzony u znaceignie „language variety“, a ne za „dialect“, xay tœi dva pœyma i blizyca’ste.
r2u.org.ua: Mundart
Тому й дала. Але так, там суть ище їнші значення. Тож може ліпше буде слідувати переданню звати то "говір", якщо це наше передання, звісно.
"Самі вони [жителі Києва] — давній народ, а мова їхня ще більш всеосяжна і багата, ніж фарсі, китайська, монгольська та всякі інші.
Відомий турецький мандрівник ХVII століття Евлія Челебі.
Цікаво як це реконструктори кальок ще не запропонували тут "розмову" (διαλέγω — розмовляю, δια — часто якраз роз-, хоча ще через- і не тільки, λέγω — говорю хммм ну то мовлю) 😄
Або мова це лог щоб діалог зійшовся, ну розговір то розговір👌
ЕСУМ: гр. διάλεκτος «мова; розмова; діалект» є похідним від διαλέγω «розмовляю», утвореного за допомогою префікса δια- від λέγω «говорю, називаю», пов’язаного з λόγος «слово, мова»
uk.wikipedia.org: Діалект
Я думаю що буде краще використовувати саме це слово але хочу дізнатися й думки інших
Пропоную “говірку” зі зменшувальним суфіксом залишити для “subdilect’у”.
dialect – говір
subdialect – говірка
supradialect – наріччя
dialectology – говорознавство
dialectal – говірний
nondialect – неговірний
dialectism – говірність (поодинока ознака говору)
dialectless – безговірний
dialect continuum – говірна низка/сукупність чи говірний ланцюжок?..
regiolect – місцевий говір
idiolect – власний, особистий говір
sociolect – суспільний, громадський говір
ethnolect – людський, народний?? – треба визначатися з самим “етносом”
Олександр Дудар, все так і є в сучасній українській мові, лиш "наріччя" то росіянізм:
наріччя
cуговір'я > говори > говірки
говірка — субдіялект (у російській мові "говор")
субдіялект
діалект
наріччя
говір — діялект
суговір'я — супрадіялект (у російській мові "наріччя")
Підтримую.
Підпираю !
++
Як буде "діалектний"? Говоровий? Ну мабуть часто можна сказати й кажуть "говірковий", але це все-таки від говірки
+
++