Слово "жах" означає почуття, тож не має множини. "Жахи" – московщина, змавповано з "ужасы".
Жах — праслов'янське, а отже і українське слово.
Московська мова виникла набагато пізніше української, тож не потрібно плутати поняття і дарувати їй наші слова.
"Жах" і "страх" — це різні варіації одного слова, так само як і "жар", та "зар".
Від "жар" утворено багато слів: жара, жаровня, жарити; від "зар": зарево, зоря, тощо.
Але суть залишається схожа: всі вони яскраво горять. (Ще й "гор" споріднене.)
Жах — емоція.
Жахи — події або оставини, що викликають ці емоції.
Жахіття — учасники подій, що викликають ці емоції.
Проснувшись, Марко відчув жах [емоція], адже йому наснилися жахи [подія], у яких моторошні жахіття [учасники] — гнильці та упирі, — переслідували його усю ніч.
Однозначно "жахи".
Ваш допис немає нічого спільного з мовознавчою наукою. Це щось подібне до казки про плоску землю, що стоїть на трьох китах. А головне, що своїми вигадками ви намагаєтесь виправдать явище, що його не знайдеш у неспаскудженій московщиною мові. Нема його й у творах класиків. Про помилковий ужиток слова "жах" у множині читаємо й в Бориса Антоненка-Давидовича: http://yak-my-hovorymo.wikidot.com/zhah-strahittya.
То не є достовірне джерело знань. То, по-перше, недостовірний інтернет-ресурс, по-друге, недостовірний автор, по-третє, то лише його особиста думка, а не наукова праця, опублікована для широкої аудиторії і схвалена хоч якимось науковим товариством.
Тим паче, там розглянуто лише "жах" як емоцію.
І особливо звертаю увагу, що словам людини, що пише "по-російському", не варто довіряти, адже ми розмовляємо українською, а не "по-українськи", адже то є московизм.
Тому цей аргумент цілковито анульовано.
Oleksa Rusyn, але ж є "страхи", "радості" (у Мире Лукавий, наприклад), "скорботи"...
Страх має два значіння – неречове (почуття) та речове. У другому значінні має множину. Слова "скорбота" в множині не бачив у класиків і сам би не вжив. Те саме можу сказати про "радість". В українській мові є слово "радощі" .
Хоч загалом дійсно "жахи" нагадує кальку російського "ужасы". Може, вартувало би слово якось змінити.
Вам подобається покруч. Почитайте лишень про це в Б. Антоненка-Давидовича: http://yak-my-hovorymo.wikidot.com/zhah-strahittya.
Геть не погджуюсь, жах, страх, ляк, це слова синоніми, тож чому це страхи і ляки у множині є, а жахів немає, отже це судження є помилковим.
Плюс наперекір класикам та порадам знавців українського слова. Зразок войовничого невігластва.
Д. Віталій пальця послинив, значить, так має бути... на його думку 🙄😆🙈
Жахáнка. Від жахати.
Український словотвір.
Порівняйте:
Лежати — лежанка
Запікати — запіканка
Вишивати — вишиванка
Від "моторошно".
У непрямих відмінах "мотірк-".
Див. пояснення אלישע פרוש в коментарях, чому так.
Карл-Франц Ян Йосиф,
первісний чи вихідний твар слова моторошний, моторошно є *моторъчьнъи, моторъчьно; [ш] є розподоблене /ч/ перед /н/, ги "рушник" з рѫчьник, "рішний" = "річний" з рѡчьнъи, "молошний" з молочьнъи, тако во вятській: "што" з чьто, "канешна" з коньчьно, і в словацькій буває вимова rošník місто ročník.
Моторъчьнъи, моторъчьно є творено двома чепіньми: *-ък- та *-ьн- по собі, де *к перед *ь дає /ч/ (молоко:молочний, рік: річний, бік:бічний), себо проміжний твар є *моторъкъ(и), що відповідало би в укр. моторок, мотірк-. Вихідним є тут дієслово моторити, творене розширенням *-ор- від дієслова *мотати, й первісний товк моторити є зокрема "мотати (голову)-нудити", такоже "непокоїти, наводити клопіт, переживання; непокоїти", відки далі й "наводити страх". Моторъчьнъи є до *моторък ги пѣсък до пѣсъчьнъи, лавъка до лавъчьнъи, матъка до матъчьнъи, статък до статъчьнъи тощо. Тобо йменник був би: моторок (моторък), в падіх кісних (непрямих відмінках): мотірк- (мотѡр(ъ)к-), або: мотороч (моторъчь – ж.р.), в падіх кісних: мотірч- (мотѡр(ъ)ч-).
Від "моторошно".
У непрямих відмінах "мотірч-".
Див. пояснення אלישע פרוש в коментарях під "моторок", чому так.
а хіба палаталізація це не мʼякшення звука?
uk.wikipedia.org: Палаталізація
<а хіба палаталізація це не мʼякшення звука?>
+/- e.
Rœuznica meidyu neibneinïemy ("palatalisation") ta meacxeinïemy ("softening") e, oge pervxe opisieity samo mésto tuoryeinïa zuõca — na nebé (oust), docui drougê e scoréixe pœudmeitscui ("subjectively") cazieity, oge zuõc, peruésno "tuerd" — neményên, e ményeno. Na pr. u eaghelscé, phranecyscé, italscé, ispanscé, portogalscé, roumounscé sõty ‹c› ta ‹g› "tuerdi" = "stœuyci", "neményeni", a pèrêd ‹e, i, y› ményeni = "meagci", "nestœuyci".
U rousscœy móuvé e /t͡ʃ/ "meagca" ména œd /k/, /ʒ/ "meagca" ména œd /ɣ̞/, /ʃ/ "meagca" ména œd /x/; na pr.: ‹rõca› = /rʊˈkɑ/ — ‹c› pèrêd ‹a› e "tuerdo" /k/, ta ‹rõciti› = /rʊˈt͡ʃɪtɪ/ — ‹c› pèrêd ‹i› e "meagco" /t͡ʃ/, ‹cric› = /krɪk/ — "tuerdo" /k/, ta ‹cricéti› = /krɪˈt͡ʃætɪ/ — ‹c› pèrêd ‹é› e "meagco" /t͡ʃ/, ‹rõcyca› = /ˈrʊt͡ʃ.kɑ/ — ‹c› pèrêd ‹y› e "meagco" /t͡ʃ/ a ‹c› pèrêd ‹a› e "tuerdo" /k/, ‹légati› = /li͡eˈɣ̞ɑtɪ/ — ‹g› pèrêd ‹a› e "tuerdo" /ɣ̞/, ta ‹legéti› = /lɛˈʒætɪ/, ‹logiti› = /loˈʒɪtɪ› — ‹g› pèrêd ‹é› ci ‹i› e "meagco" /ʒ/, ‹strougati› = /struˈɣ̞ɑtɪ/ — ‹g› pèrêd ‹a› e "tuerdo" /ɣ̞/, ta ‹strougyca› = /ˈstruʒ.kɑ/ — ‹g› pèrêd ‹y› e "meagco" /ʒ/, ‹soux› = /sux/ — ‹x› pèrêd ‹o› e "tuerdo" /x/, a ‹souxiti› = /suˈʃɪtɪ/ — ‹x› pèrêd ‹i› e "meagco" /ʃ/.
Polox ménity inxiy "strax" ("у слова полох є інша конотація "страху"), blizxiy do "põditi, gnati, poloxiti, poloxati", a ne "toropiti, trymati u straxou, straxiti, tuoriti tremtéti ("змушувати/заставляти тремтіти").
Так, це скоріше 
скрімер
Від "жах" та "опис" по аналогії з "життєпис", "літопис", "живопис", "іконопис" тощо.
Версія для не-пуристів (хоч я би волів знайти суто вкраїнський відповідник)
Уживане.
Пуд – Страх, испуг.
"Такого на їх пуду нагнав. Ковел. у. Ой чого, чого, сивий голубоньку, голубоньки шукаєш, ой бо та ж, бо та ж сива голубонька та набралася пуду". (Словарь Грінченка)
r2u.org.ua: пуд
Слово ще з праслов'янських часів, більше про нього в Етимологічному Словнику Української Мови:
goroh.pp.ua: пуд
ЕСУМ: НИМАВІ́ДЬ «неймовірно, страх, диво», складне утворення з нема́ і незафіксованого *відь «знання»; пор. [ві́да] «звістка, повідомлення», др. вѣдь «знання, знаття», безъ вѣди «без числа, без міри».
Я розумів, що це прислівник.
Та й не в прислівнику є проблема.
У чому же?
В іншім контексті значення слова "страх". Там воно значить експресивно-афективну передачу поняття "дуже багато", "невідомо скільки", "безліч"; <нимавідь> є дослівно *"нема відомості, скільки", й під "страх" там мається на увазі "страх, як багато". То є так само, як дивитися в вятськім словнику пояснення слова <уйма> синонімом "тьма", й робити висновок, що <уйма> значить стан темноти.
Найкраще.
—
Тут треба дати якийсь чепінь, щоб відокремити якесь страховище, події, які наводять страх, від жанру мистецтва
Навіщо?
Краще тоді жаханка