Не обов'язково бути одному окремому дієслову за "ризикувати"; іде виразити тягом з дієсловом <пáсти> з давальним відмінком: пáсти жуді, чи з дієсловом <іти> з орудним відм.: іти жудою (образно: "проходити через небезпеку, небезпекою"), або дієсловом <бути>: бути під жудою, чи <стати>: стати під жудою. Хоча загалом могло би бути й: жудувати. Прикметник: жуден/жудний, або жудів/жудовий; а взагалі прикметник в одній мові не завжди обов'язково передати прикметником в іншій.
Від іє. *geud- "небеспека, небезпечний; губити; гинути" (див. ще Фасмера на слово жуда). Від сього кореня є в ЕСУМ засвідчено в українській мові слово жучний "небеспечний". Також рос. сучасне жуть "страх, жах". Питомість кореня в українській мові підтверджує наявність прикметника жучний.
Слово є жіночого роду: чого?, чому?, чім? – жуди, чим? – жуддю й т.д.
Від давньоруського сига "гральна кість; гра з такою кістю" (див. Матеріали до словника давньоруської мови за Й. Срізнівським), далі "азарт", далі "ризик"; від кореня *sig- "скакати, стрибати".
Ризик — поєднання ймовірності й наслідків настання несприятливих подій.
Надто великий ризик одружуватись на цій кралі.
лат. resecō – відсікати; скорочувати або дав.-грец. ῥιζικόν – небезпека
сомалі. khatar
Перекладаємо слово ризик
жуда́. Проче див. під жудь.
Підпираю !
О, чудово!
А ризикувати, ризикований як?
Не обов'язково бути одному окремому дієслову за "ризикувати"; іде виразити тягом з дієсловом <пáсти> з давальним відмінком: пáсти жуді, чи з дієсловом <іти> з орудним відм.: іти жудою (образно: "проходити через небезпеку, небезпекою"), або дієсловом <бути>: бути під жудою, чи <стати>: стати під жудою. Хоча загалом могло би бути й: жудувати. Прикметник: жуден/жудний, або жудів/жудовий; а взагалі прикметник в одній мові не завжди обов'язково передати прикметником в іншій.
Йопи як то важко і складно все. Але маємо вчити.
Від іє. *geud- "небеспека, небезпечний; губити; гинути" (див. ще Фасмера на слово жуда). Від сього кореня є в ЕСУМ засвідчено в українській мові слово жучний "небеспечний". Також рос. сучасне жуть "страх, жах". Питомість кореня в українській мові підтверджує наявність прикметника жучний.
Слово є жіночого роду: чого?, чому?, чім? – жуди, чим? – жуддю й т.д.
+
"Жуда" теж гоже
Чому жудь? Якщо в українській мові "жучний", то мало бути жуч, або жук.
Вподобайка.
Від давньоруського сига "гральна кість; гра з такою кістю" (див. Матеріали до словника давньоруської мови за Й. Срізнівським), далі "азарт", далі "ризик"; від кореня *sig- "скакати, стрибати".
Давайте так будемо звати гральнку кість! Нащо два слова на поняття, коли давні русичі мали одне слово?