Це слово перенесено до Чистилища — впорядники осідку та/або спільнота мають сумніви чи потрібен переклад. ⓘ
Давнє руське слово ще индо-європейського кореня, що має споріднені слова й у теперішній українській мові: "видно", "видко", "видніти", "видовище", "очевидьки", "самовидець" тощо.
Я теж можу це засвідчити. На Галичині збереглись деякі давні слова й мовні явища, що їх забули в більшій частині України.
То виходить це польсько-галицьке слово, Нечуй-Левицький, що там???
У цього слова стільки споріднених слів у говірках більшої частини України, що кожний розуміє його значіння.
Слово "бачити" більшість України не розуміє?
А звідки вона була родом? Хоча з того "Влодка" вже здогадуюсь, що з Галичини. Чи ні?
Форма <влод-> може бути питома, я про такі форми недавно писах в обговоренні.
Писах?!
Це що, якийсь болгарський паст перфект? Знаю лиш у Шевченка стилізовано під старину подібні слова у єдиному вірші.
Я ніде не натрапляв на такого дописа. Де його можна знайти?
Спасибі.
"Стрийщина"
??
Так. Околиці Стрия, Моршина.
Що дивує?
Привиділось, ввидиш, неповидіти
Будь ласка, укажіть правильну форму – "здріти".
Форма з випалим "д" буде суржиком, українська мова не завжди цей звук страчає.
Одміна з "д" новіша. Пор. із парою: срѣтеніе - стріча.
Процитую.
Варіант слова зрі́ти (‹псл. *zьrěti) з вставним д, що є одним з найдавніших виявів евфонії, який був можливий між свистячим приголосним і наступним p (пор. цього ж типу струм, стрі́нути із вставним т).
Ці слова не суперечать моїм. Я тільки запримітив, що "зріти" не суржик, а давніша одміна цього слова.
Udétè ("епентетичне") {d} e tam fwlno ("факультативне"). U slofé, na pr. <sréblo> e uersty i bez udétoho {t} i z nim: {ˈs(ʲ)rʲi͡eʲblʷɔ ~ ˈstrʲi͡eʲblʷɔ} (Gelexwfscuy II, 928: стрібло, срібло). To e tacè ge hi fwlno udétè {p} u ẽghelscwm <hamster> [ˈhæmstɘ ~ ˈhæmpstɘ] ci u <something> [ˈsʌmθɪŋ ~ ˈsʌmpθɪŋ]. Tomou prafilno e <zréti> i {ˈzʲrʲi͡eʲtɪ} (Glx. I, 315: зріти "schauen, sehen"; ЕСУМ II, 279: зріти¹; http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/21095-zrity.html#show_point; Sl-k Poléssia: 85: зріт; Onixykeficy, 320: зрок/зрік; Yafwrnicscuy I, 313: зрениця), i {ˈzdrʲi͡eʲtɪ} (ЕСУМ ІІ, 256: здріти; http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/19926-zdrity.html#show_point; Sl-k Boucofinui 161: здріти²; Onixykeficy, 307: здричка "zénica, lyalya"; Yafwrnicscuy I, 294: здрік).
Єлисіє, так слово "срібло" це запозичення з західнослов'янських мов. Українською "серебро", з повноголоссям, чи не так?
Любо!
Доконаний від. Деякі словники дають за синонім до "бачити", а хтось дає як "кинути оком".
goroh.pp.ua: око#11265
Для поезії зайві чепені хо́роше, якщо для рими.
Але для простої мови ледве.
Ваша правда, одначе це слово є в словницях і трапляється в мові.
"більшість дослідників (Bern. І 23–24; Фасмер І 138; Шанский ЭСРЯ І 2, 61–62; Richhardt 32; Sławski I 24; Sł. prasł. I 174–175) вважає..."
Отже, се не є думка самої словниці. Зрій є непевний у данім паді.
Crwmy rozpluiluix gadoc, ne’ma tam gédnoho "доказу" lẽdscosti toho slofa. Ba, pro mene, e se slofo pitomo, wd corene *ba- z cepenem *-k-, wd p.-i.-e. *bha- "siati, suétiti, z rozuoyem tacuim ge *"siati" → "baciti" hi u inxix déyeslofax: difiti, wd *dhi- *"siati", zyréti, wd *zyr- *"siati; palati", glẽdéti, wd *gle- "siati, bliscéti"; ino u déyeslofé fidéti tacoho rozuoya ne’ma.
Я гадаю, що руськість цього слова можна лучче визначити, простеживши вжиток цього слова в письмових пам'ятках. А так Ваша гадка не лучча й не гірша од думки давніших мовознавців.
Те саме можна сказати про силу инших статтів етимологічних словниць. Мене турбує питання, навіщо та коли цим словом витиснули давніше "видіти", зоставивши однак купу споріднених йому слів.
Ne fyxacè slofo mogemo prostegiti iz pamẽtoc, bo 1) citati mogemo ino pamẽtcui do naxix késwf célélui, 2) e coupa slwf, pitomwsty yacuix u rousscwy e nezaperecyna, i ix u daunix pamẽtcax ne’ma.
<навіщо та коли цим словом витиснули давніше "видіти", зоставивши одначе купу споріднених йому слів.>
Bogatstua slwf radi, libon’? Imemo ge crwmy "fidéti" isce i: "difiti", "zréti", "smotriti", "glẽdéti", "zoriti".
Про яке багатство може буть мова, коли слово в багатьох говірках пішло з ужитку? Та ще й маємо куці гнізда споріднених слів з обох боків: з одного боку, "бачити", "пробачати", "необачний", а з другого – "видний", "видкий", "очевидьки", "ненавидіти".
І? Ne baciõ, do cœho uedete, dauxi fwlno cwlko slwf iz obou corenwf. Wd cogynoho e yix u rousscwy de bwlxe. I ne praute pro »poxiryenwsty«.
Аргумент - "Мабуть польське чи турецьке". Автор цього допису в курсі, що таке "мабуть"? Я точно знаю, що слово "бачити" українське, а "мабуть" це тоді коли людина невпевнена, їй просто не подобається питоме українське слово
Миколо, в даному випадку я з Вами геть згоден.
"більшість дослідників (Bern. І 23–24; Фасмер І 138; Шанский ЭСРЯ І 2, 61–62; Richhardt 32; Sławski I 24; Sł. prasł. I 174–175) вважає запозиченням з польської мови, в якій пояснюється як результат перерозкладу префіксального дієслова *ob-ačiti, пов’язаного, нібито, з іменником *oko" (goroh.pp.ua: бачити). "Подобається" чи "не подобається" – це з вашої парафії, бо ви ж таки раз у раз кажете питоме на якесь слово, не наводячи ані одного доводу, хоч здебільшого й до ворожки не треба йти, щоб довести, що слово чужого роду.
Вадиме, знайдіть хоч одне місце, де я висловився проти якого слова, бо воно мені "не подобається", замість навести доводи. Як не знайдете, то поздоровляю, що долучились до команди пустобріхів на Словотворі.
Ну вот я й пишу про даний випадок, що Ви додали слово на Словотвір, бо в ЕСУМі написано, що МОЖЛИВО воно черпано.
А далі Ви пишете: "Мене турбує питання, навіщо та коли цим словом витиснули давніше "видіти", зоставивши одначе купу споріднених йому слів."
Тобто Вам хотілося пропхати слово "видіти" й Ви змапулювали й додали слово "бачити", знехтувавши непевністю чужого роду цього слова.
И без наклепів, будь ласка. Краще дивіться за собою й за своїм маніякальним пошуком "галичанізмів".
Там написано, що так гадає більшість дослідників. Ваші міркування про моє ставлення до слів "бачити" й "видіти" хибні. Мені прикро, що Ви вперлись на цім, хоч я вас запевнив був передніше, що Ваша гадка хибна. Вам мало б було цього вистачить, щоб перестать вибризкувать параною на Словотворі. Тож я й не витрачатиму дурно часу, щоб Вас переперти. Що ж до галичанщин в офіційній сучукрлітмові, то казать про "маніакальний пошук" може тільки людина, що не знає й не хоче знать ні живої народної мови бодай своєї місцевості ні робіт мовознавців та письменників із цієї справи. Ви хоч би спитали в людей з найближчого села, чи кажуть вони "вивірка" на білку, "строкатий" на рябий, "образити" на скривдити чи обидити, мліють вони чи непритомніють, утручаються вони в чужі справи чи мішаються...
<"Більшість" дослідників>
Усі Вами перелічені дослідники сучасно й самостійно дійшли такої самої версії походження?
У мене ще не розвинувся хист читать чужі думки, а думки вже мертвих людей і поготів. Спитайте в їх самі.
Доречі, звідки взялась Ваша думка, що корінь "-бач-" пішов з п.і.є. *-bha- + *-k-? Що значив той суфікс і в яких іще словах він траплявся?
<У мене ще не розвинувся хист читать чужі думки, а думки вже мертвих людей і поготів.>
Stalo bui citati statïui wd Uami ge gadanuix autorwf. Este?
Я не розумію, що Ви тут написали. Явно тільки, що нічого не одповіли на моє питання про суфікс *-k. Це наводить на думку, що Ви таки самі його й вигадали.
Зіне, у незмосковщеній українській мові немає прикметника "невпевнена", а є "непевна". Українська мова вам нерідна. То чого ж тоді беретесь судить, що в їй так, а що не так?
<Явно тільки, що нічого не одповіли на моє питання про суфікс *-k.>
Я Вам відповім, коли Ви мені відповісте на моє питання: читали'сте статті з етимологиї слова "бачити" від Вами же згаданих авторів? Авторів, які "одностайно вважають його запозиченням из лядської".
Слово "бачити" якраз судячи з писанини Русина й не має ніякого відношення до "галицизмів", бо як полюбляє він сам писати, слово "видіти" не вживається на "Великій Україні", а "бачити" вживається
Словосполука "не має ніякого відношення" – приклад змосковщеної української. Ви можете судить про мовні справи не лучче, ніж папуга про економіку.
Дуже "розумно" чіплятися до слів не відповідаючи по суті
З якого дива?
+
Ваші особисті бажання — це лише ваші особисті бажання, а саме слово "бачити" як полонізм чи туркізм потребує додаткової аргументації, а не просто слів "МАБУТЬ, із польської чи, МОЖЕ, з турецької"
Спростуйте:
не може бути категорично відкинуте і припущення (Matzenauer LF 1, 4) про запозичення з турецької мови, в якій дієслівна основа bak«дивитись, турбуватись, звертати увагу, бути обережним» і т. д. є спільнотюркською;
більшість дослідників (Bern. І 23–24; Фасмер І 138; Шанский ЭСРЯ І 2, 61–62; Richhardt 32; Sławski I 24; Sł. prasł. I 174–175) вважає запозиченням з польської мови, в якій пояснюється як результат перерозкладу префіксального дієслова *ob-ačiti, пов’язаного, нібито, з іменником *oko
Я не зможу це спростувати, бо я не маю відповідних знань.В самій статті написано, що БІЛЬШІСТЬ дослідників вважає це полонізмом.ЕСУМ не каже чітко чи це ТОЧНО можна вважати запозиченням, як і, схоже, багато з перерахованих в ньому дослідників.Враховуючи таку невпевненість і кількість версій походження (навіть пан Поруш зверху висловився), слово "бачити" потребує додаткового обстеження для вирішення цього питання.А поки ми не знаємо точно, ось ці "мабуть" і "може" нічого не варті.
Чудно це чуть. Щось окрім ЕСУМа ви можете додать? Ті самі доводи, що ви були й передніше казали.
М.Фасмер - 1950-1958/1964-1973:
“Из польск. baczyć - то же, которое образовано из *ob-ačiti и связано с óko ‘глаз’; ср. гомер. ὤψ, εἰς ὦπα ‘в лицо’ и т.д.; см. Траутман … ; Бернекер … . Следует отвергнуть объяснение Маценауэра … из тюрк. bakmak ‘видеть’”
Y.B.Rudnyc’kyj - 1972 (v.1, p.91):
“It is generally considered as a loanword from Po., … ; the attempts to explain the word etymologically have not yet been successful: …; there is less probability of its being borrowed from Tk. bakmak ‘to look at’, Matzenauer …”.
I.I.Ohienko - 1979 (v.1, p.124):
“Певне від нас до поликів перейшло, бо в польській мові воно менше поширене. Похождения докладно не вияснене, …”.
"...бо мені цікаво читати..."
На щастя, це можна читати і в Чистилищі, так навіть безпечніше
Трубачов (Этимология 1965, с. 44 и д.) теж схильний до варіянту з bačiti < *obačiti : ob-ak-,
Istoslœuïe ‹baciti› iz *ob-ak-iti imeity agy tri zasnovui, i cògyna is nedolécomy:
1) apheresis *ob- → *b-, i xotya pricladi toho sõty po slovianscuix móuvax, ta scõdno;
2) pèregòlôs *o → *ō => /a/, tô bui *ok- "oco" → *ak-, crœumy gadanoho *ob-ak-i-ti (← *ob-ōk-i-ti) nicde inde œd seoho corene ne zasvédcyenoho;
3) crœumy recenoho pœd 2), pri gadanœy dóugoté *ok- → *ōk- => *ak- u coreni i pridig pne bui dóugen boul bouti *-ia-, tô bui, dóugyno bui boulo bouti: ⁺ob-ōk-i-a-ti → ⁺/obat͡ʃati/ → */bat͡ʃati/, he trualo-ceasta ména do ⁺ob-ok-i-ti → ⁺/obot͡ʃiti/ → ⁺/bot͡ʃiti/, ceoho ne'ma. Porœunaite *o u coreni pri *-i-ti proti *ō→*/a/ pri *-ia-ti u: lead. ‹chOdzIć› : ‹przechAdzAć›, slvc. ‹vOzIť› : ‹rozvÁžAť›, rous. ‹pomOgti : pomAgAti›, slvc. ‹dohovOrIť : dohovÁrAť (*do-govÁr-ja-ť)›, ôtge sléd bui boulo cecati i: ⁺obOkIti : ⁺obAkjAti → /bat͡ʃati/ — ne /bat͡ʃiti/.
Cògyna iz tuix zasnœu ocremo e is nedolécomy, a ucoupé use istoslœuïe e zascladno i malo imovérno.
То наше чи ні? І чи може воно бути пов'язане з "собака" через припускове "бак" -- "сторож"?
Yac ouge'my pisau ranéixie suoye istoslœuïe ‹baciti› œd corene *ba- (pie. *bʰeh₂-) "sïati, suétiti, zoriti, blyscéti", ouge u ispœulnõ indoeur. dobõ stauxe znaciti i "govoriti, cazati ( = to say)" i "yaviti, cazati ( = to show)", is *-k- : *-y- — *ba-k-i-ti : *ba-y-i-ti / *ba-y-a-ti. Crœumy znacyeinïa "to tell" *ba-y-a-ti e zasvédcyeno u lougicscœy móuvé i u znacyeinïé "goréti, tléti ( ← sïati)", a *ba-k-i-ti e zasvédcyeno u veatscé móuvé u znacyeinïé "govoriti".
Inxia gadca yaca mogla bui bouti céleisna, e rous. [ˈbɑt͡ʃɪtɪ] œd *[pat͡ʂɪtɪ] œd lead. /patʂɪt͡ɕ/ œd /patr̝̊ɪt͡ɕ/ = ‹patrzyć› œd prasl. *patriti = rous. ‹patriti› "to watch", ceix. ‹patřit›, slvc. ‹patriť›; */p/ → [b] u rousscé porœunaite is: ‹pœudlyé› */pʉdlʲi͡e/ → */pʏlʲːɐ/ → [bylʲɐ] "near", ‹pac› = /pak/ → [bak].
Спасибі. Якби ж то це було для всіх, а не для "обраних"
<Спасибі. Якби ж то це було для всіх, а не для "обраних">
Ròzouméli'ste? Dobré. Ne ròzouméli? To ne e Vam i treba. Use inxie nicy ne znacity.
По-перше, я вже казав, що, хоч я здебільшого й розумію, це забирає набагато більше часу й зусиль. По-друге, якщо я хочу прочитати Ваше дослідження й не пам'ятаю, під яким це словом, наприклад, або в якій нитці Толоки, як його гуглити?
По-третє, як я вже казав, звісно, у багатьох геніїв свої дивацтва, але досі дивуюся тому, що Ви розумієте такі тонкощі Мови, але не розумієте, що Ваше письмо дуже складне для переважної більшості. І чи правильно ділити людей на "супермовознавців"
...і "дурнів, яким воно не треба"?
Словотвір же існує для того, щоб слова звідси вживали люди, а не щоб лежало, чи не так? А якщо хтось захоче дізнатися щось про походження слів, а воно в мережі тільки від Вас? Гугл же не видасть Ваші відомості!
<якщо я хочу прочитати Ваше дослідження й не пам'ятаю, під яким це словом, наприклад, або в якій нитці Толоки>
Myné truaieity résti cyto i cuiriliçeiõ na Tòlôcé. Tô e vada Tòlôcui, ne cuiriliçui.
<як його гуглити? Гугл же не видасть Ваші відомості!>
A dasty.
Хіба? Жодного разу не видавав. Як?
До речі, добродію Єлисію, а можете сказати щось про устрій "щось Є щось" вбо "щось Є чимось"? Наскільки це, як тут кажуть, Є калькою?
Такого в класиків не знайдете, та й люди так не кажуть.
А ще про це писав Огієнко:
https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/124/mode/1up
Якби наука "доказувала" так, як Вам кортить, то ми повернулися б у кам'яну добу.
Уживання такої форми цілком притаманне Українській Мові, хоча й нечасто вживане. Так само, як і, наприклад, в англ., уживається для підсилення, підкрелення того, шо хтось/щось є або не є кимось/чимось. Класики, хоч і рідко, уживали.
<а можете сказати щось про устрій "щось Є щось" вбо "щось Є чимось"? Наскільки це, як тут кажуть, Є калькою?>
Ouge'my pisau o tœumy.
Rousscoiõ e isprauno e "bouti cyto/cto" a ne "bouti cimy/cuimy". Ta "bouti cimy/cuimy" ne e het' nesprauno — se pervœstno slougi znaciti ménliu stan (izocrema slougybui, mésta praçui), napr.: »Œun e oucitelemy na sèrêdnyé scholé.«, »Bé moriacomy na voyenscé corablé«, »E péstouncoiõ yix détiy« ouciteilstuo bo ci moriacstuo ci péstounstuo e dokésno. Ale: »Gòlôden eimy«.
Спасибі.
Вибачте, я незрзуміло висловився. Я маю на увазі вживання (замість опускання) дієслова-зв'язки Є. Наприклад, "павук не Є комахою" замість "павук -- не комаха"?
Справно є таки "павук не є комаха".
<Я маю на увазі вживання (замість опускання) дієслова-зв'язки Є. Наприклад, "павук не Є комахою" замість "павук -- не комаха"?>
Coristanïe is "buiti" abo bez e récy sõgoubéixia neigy mogeity bouti vidimo i e na yõ pisano ci malo i ceasto is protirécivami vidygleadïami, a ya ne coulaiõ cruiti useoho tout.
Mogiõ recti xuiba cyto:
1) póuna ci panœuna œdsõtnœsty "buiti" ne e isprauna u rousscœy móuvé, ba, za xuibanïa e volyeno coristati is "buiti";
2) bez "buiti" mogeity bouti ta u pèunax sõstrocax;
3) rousscœy móuvé e pitimo "buiti" i is imeinnomy padomy i orõdnomy, dlya sõstrocui.
Ic Vasyomou pricladou:
»Paõc ne e comaxOIÕ.« — nesprauno, "comaxa" bo ne e ménliu stan;
»Paõc e comaxa.« — isprauno za xuibanïa;
»Paõc comaxa« — isprauno u pèunax sõstrocax.
"Такого в класиків не знайдете, та й люди так не кажуть."
Кажуть. Під упливом школи й телевизора кажуть.
Кьто знакıть "coulaiõ"? І кєомꙋ тєпьр' пıсьєтє "mogiõ", а нє "mojõ", ґı пєрєдьє?
Добродію Єлисію, щире спасибі! Добродію Ярославе?
Добродію Єлисію, думаю, знаєте про роль чокто й навахо. Не хочете зі спільниками так само влаштуватися шифрувальниками? Ніхто не розбере, що Ви пишете.
Що таке "coulaiõ"? Я розумію, що це приблизно "куплю"-"куляю", але що воно таке, не розберу. А "xuibanïa"?
r2u.org.ua: здріти
Якась дурня перекладати такі очевидні українські слова
+++
діс-та-ли
Це взагалі якесь знущання. До вашого відома, слово бачити це слово яке є лише в українській та білоруській мовах, а оці нездалі "більшість дослівдників вважає" доводи залиште комусь іншому.
De sõty tẽmui inxyui? U bélorousscwy abo u uẽtscwy?
SISM (ЭССЯ) tòcity u uẽtscwy slôuo <бачить> "говорить, разговаривать; сказывать, рассказывать" (I, 120: *bačiti), i yésnity ye yaco *ba- (← i.-e. *bha- "móufiti, gouôriti; sïati, suétiti") + *-k-. Yé gadaiõ to e istoslwf i rousscoho <baciti>.
Що це за моваааа
"Що це за моваааа"
Де?
*De sõty tẽmui inxyui? U bélorousscwy abo u uẽtscwy?*
Я постійно бачу коментарі від цієї людини, і перекладач не може перекласти написане, хоча я також бачив, що він/вона пише українською, але чомусь іноді таке
"перекладач не може перекласти"
А на яку мову? То й є українська, просто він пише латинкою.
На ту, яку можна прочитати й зрозуміти
Бо *De sõty tẽmui inxyui? U bélorousscwy abo u uẽtscwy?* я читаю, як *де соти темуй інксуй? У белороуссцви або у уетсцви*, а це мені укр ніяк не нагадує
Або *Crwmy rozpluiluix gadoc, ne’ma tam gédnoho* *чрвми розпуілуікс гадок, не'ма там гедного* я укр латинку бачив, і вона виглядала інакше, як мінімум сучасна, її хоча б можна прочитати
А людина виглядає розумною, тому й розуміти хочеться, а прочитати ніяк(
'"De sõty tẽmui inxyui? U bélorousscwy abo u uẽtscwy?" = "Де суть тями иншої? В білоруській або в вятській (московській)?". Щоправда, сам не зовсім розумію про що тут идеться.
Жесть
《А на яку мову? То й є українська, просто він пише латинкою.》
То не просто латинка, а якась латинська максимовичівка.
*Crwmy rozpluiluix gadoc, ne’ma tam gédnoho* = "Крѡмь розплъилъих гадок, не'ма там жѣдноhо" = "Крім розплилих гадок, нема там жадного (жодного)".
"я укр латинку бачив, і вона виглядала інакше, як мінімум сучасна, її хоча б можна прочитати"
То й се є вкраїнська латинка, й прочитати ю можна, коли вміти.
Коли вперве стрів був письмо пана Поруша, то сам подумав, що то є невкраїнська мова.
P.S. "Виглядати" в сім значенні є калька з німецької мови (
виглядати (мати вигляд)), руською годиться казати "здаватися", "видаватися", "бути на взір/здіб" тощо.
Сучасна латинка не пишеться так, як і літери ѣ чи ѡ чи інші, нащо так робити? От хто це буде розуміти, якщо не копатися в цій темі? Писати старі літери вже якось дивно, або слова, як вони писалися 500 років тому, але ще писати латинкою старі літери, ну це вже пзд... Як це читати?
Вивчити старе забуте слово, повернути його, особливо якщо є сучасний аналог, окей, круто. Але так формувати текст, не знаю, для мене це дивно, занадто дивно
"Сучасна латинка не пишеться так, як і літери ѣ чи ѡ чи інші, нащо так робити?"
П. Поруш Вам поясне.
"Як це читати?"
Що саме?
"так формувати текст"
Маєте на гадці п. Поруша?
Тобто *що саме* читати? Будь-що з такого тексту, покажіть це будь-якому українцю й хай почитає Ne fyxacè, от що це? Не фиксаце? Хто це розумітиме? Хто так пише? Хто в житті або десь ще таке використовує? Давньоруська мова не дарма рахується МЕРТВОЮ мовою, бо ніхто нею не говорить. Так само, як і не використовують літери ѣ чи ѡ чи інші, і так само не пишуть українською латинкою так. Та навіть СУЧАСНОЮ українською латинкою не пишуть у житті 99% людей, що вже кажучи про якусь адаптацію давньоруської мови до латинки чи як це ще назвати?! Зараз 2023 чи 1500? Чи 1000? Може взагалі говорити праслов'янською?
*citati mogemo* для мене це *цітати моґемо*, а не *читати можемо*, якби було *читати можемо* в сучасній мові, то так би й писали, але якщо аж ТАК хочеться латинкою з якогось дива, то тоді писалося б *chytaty mozhemo* або навіть якийсь *čytaty možemo* який уже будуть читати важче, ніж перший варіант, бо не всі знають такі літери, але *цітати моґемо* це вже що?! І це ще можна зрозуміти, але коли довгий текст, де є якась *œ*?!?!?! Де якесь *poxiryenwsty* яке виглядає як *поксіриенвсти*??! Навіщо? Це не те саме, як повернути давнє укр слово.
"Тобто *що саме* читати? Будь-що з такого тексту"
Питав ім про чиї змінки мовите. Сам не тямлю що значить "fyxacè". Лише догадуюся, що то є, либонь, "всяке", хоч не розумію такого написання. Можливо то є хиба.
"Не фиксаце?"
Ліпше вже подумали бисте головою, а не писали всяку дурню.
"рахується"
🙄
"не використовують літери ѣ чи ѡ чи інші"
Я використовую.
"не пишуть українською латинкою так"
Ну, אלישע פרוש так же пишеть 🤷♂️
"СУЧАСНОЮ"
Тобто "теперішньою/нинішньою"?
"Зараз"
Тобто "тепер/нині"?
"Може взагалі говорити праслов'янською?"
Ну, дехто й до такого додумався є.
"*čytaty možemo* який уже будуть читати важче, ніж перший варіант, бо не всі знають такі літери"
А всі знають, що "ch" є за /t͡ʃ/ и "zh" є за /ʒ/?
"виглядає"
*Я використовую*
Ти не 99.9999% людей, які говорять укр. І от вони не використовують, бо мова змінюється постійно, адаптується, а це маячня вже.
*Ліпше вже подумали бисте головою, а не писали всяку дурню.*
fyxacè - ці літери читають латинкою, як фиксаце, такі от літери, так
*Ну, אלישע פרוש так же пишеть*
Складно знову здогадатися, що я говорю про звичайне повсякденне життя, кіно, книги тощо, а не одного, двох, чи трьох чи кілька людей у світі? Якщо я писатиму по-своєму, сам вигадаю щось, це не значить, що ЦЕ нормально. Так само, як і ненормально писати якоюсь латинкою, яку 99,999999% людей, знаючи укр мову - не зрозуміють, бо навіть прочитати не зможуть. Та сама ѣ пішла бо її не говорять.
*Тобто "теперішньою/нинішньою"?*
Це не відповідь.
*Ну, дехто й до такого додумався є.*
Воно видно, на жаль.
*А всі знають, що "ch" є за /t͡ʃ/ и "zh" є за /ʒ/?*
Ну от čytaty možemo я ж читаю, а от /t͡ʃ/ та /ʒ/ - ні.
*виглядати (мати вигляд)*
Знову не відповідь.
Як розумію пишуть латинкою, бо кирилиця це ж не українське... Ну, на жаль латинка теж, тож логіка моя відпадає, знову. Краще тоді взагалі не писати? Чи гокати, гекати, чи як там говорили українці 10000 років тому? Умовно кажучи.
Я зрозумів тепер, нісенітниця чи хвороба.
+
Відповїм панови Ричардови Землянкови кирилицею на його питання в моїм письмї латиницею.
Про передачу звуків /t͡ʃ/, /ʒ/, /ʃ/, /d͡ʒ/ користаю з т.зв. позиційного принципу письма, що полягає звукове значеннє данойи литери залежить од иншойи литери, яка є після чи перед даною литерою. Сей принцип виходить из природи звуків /t͡ʃ/, /ʒ/, /ʃ/, /d͡ʒ/ у руській мовї — сі звуки суть вторинни чи похідни, й походять, відповїдно, від: /t͡ʃ/ походить од первїсного /k/ чи /t/, /ʒ/ походить од первїсного */g/ чи /z/, /ʃ/ походить од первїсного /x/ чи /s/, /d͡ʒ/ походить од первїсного /d/.
Звуки /t͡ʃ/, /ʒ/, /ʃ/, /d͡ʒ/ виникають из первїсних /k, t/, */g/, /x, s/, /g, z/, /d/, коли після йих иде т.зв. первїсний "мякий" голосний. Найочивиднїше є се видїти на прикладїх:
‹mocnõti› = ‹мокнути›, де ‹c› значить звук /k/ перед /n/, проти ‹mociti› = ‹мочити›, де те саме ‹c› значить звук /t͡ʃ/ перед литерою ‹i›, що значить первїсно "мякий" голосний;
‹tõga› = ‹туга›, де ‹g› є перед "немяким / твердим" голосним /a/, а тому значеннє ‹g› є без змїн — /ɣ/, але в ‹tõgiti› є ‹g› перед ‹i›, тому стає /ʒ/: ‹тужити› (‹туга› та ‹тужити› слова спільного корене);
‹pòlôx› = ‹полох›, ‹x› значить основний звук /x/, перед "твердим" голосним також буде, без змїн, /x/, на пр.: ‹pòloxati› = ‹полохати›, але перед "мяким" голосним ‹x› стане /ʃ/, на пр.: ‹pòloxiti› = ‹полошити›.
Там, де вторинни звуки /t͡ʃ/, /ʒ/, /ʃ/, /d͡ʒ/ походять од первїсних /t/, /z/, /s/, /d/, відповїдно, виникають они наслїдком т.зв. "yod-coallescence". "Yod-coallescence" є термин из ягельськойи мови, але він дуже точно вписує питомо словянське й з окрема руське явище, коли первїсни звуки /t/, /d/, /s/, /z/ сполукою давнього */j/ з иншим (будь-яким) голосним дають, відповїдно: /t͡ʃ/, /d͡ʒ/, /ʃ/ та /ʒ/. Се є найлїпше видно з на прикладїх чередувань у дїєсловах:
‹pométiti› = ‹помїтити› : ‹pométiati› = ‹помїчати› — ‹t› просто перед ‹i› є ‹ти›, але в ‹ti› ‹i› перед иншим голосним значить */j/, й разом ‹tia› (*tja) дасть /ча/;
‹dogoditi› = ‹догодити›, але: ‹dogodiati› = ‹догоджати› — той самий принцип, що й ‹pométiti : pométiati›;
‹vésiti› = ‹вїсити› (на пр., у ‹повїсити›, ‹завїсити›) проти ‹vésiati› = ‹вїшати› — той же принцип;
‹uiraziti› = ‹виразити› проти ‹uiraziati› = ‹виражати› — той же принцип;
инши приклади з ти же принципом:
‹xotéti› = ‹хотїти› — ‹t› просто перед ‹é› дасть разом ‹тї›, але ‹ti› перед иншим голосним дасть /t͡ʃ/, на пр.: ‹xotiõ› = ‹хочу›;
‹sõditi› = ‹судити›, але ‹sõdiõ› = ‹суджу› — той же принцип;
‹nositi› = ‹носити›, але ‹nosiõ› = ‹ношу› — той же принцип;
‹voziti› = ‹вожу›, але ‹voziõ› = ‹вожу› — той же принцип.
Дещо менша вчивидність є в співставленнї дїєслів ис первїсними /t/, /d/, /s/, /z/ з похідними від йих именами підстати ("іменниками", nomina substantiva), на пр.:
‹ч› в ‹круча› є від ‹крутити›, тому латиницею: ‹crõtya› — з ‹t›, бо ‹crõtiti›,
‹дж› в ‹саджа› від ‹садити›, тому ‹sadya› ← ‹saditi› (‹садити›),
‹ш› в ‹ноша› є від ‹носити›, тому: ‹nosya›, бо ‹nositi› (в именах підстати "yod" я пишу литерою ‹y›, а в дїєсловах литерою ‹i›),
‹з› в ‹грижа› є від ‹гризти›, тому пишемо: ‹gruizya›.
Правда, є чи мало слів, де знати чи /t͡ʃ/ є з /t/ або /k/, чи /ʒ/ є з /g/ або з /z/, чи /ʃ/ є з /x/ або з /s/ на поверхнї, то би порівнаннєм ис сучаснами словами є неможливо чи дуже тяжко, тодї є треба знати йстослівє (етимологію) слова, на пр., слово ‹дїжа› пишемо ‹dézya›, бо корїнь є *‹déz-› (индо-європ. корінь *doij-). Але загалом, у більшости слів є легко знати.
Можете й сам себе провїрити:
‹ш› у ‹пишу, пишеш, пишете, пишемо, пишуть› (провїрочне слово ‹писати›, то би первїсний приголосний /s/),
‹ш› у ‹кришити› (провїрочне слово ‹крихта›; треба завджи памятати, що первїсни приголосни суть ино: /d/, /t/, /z/, /s/, /x/, /g/, /k/, а приголосни /t͡ʃ/, /d͡ʒ/, /ʃ/ та /ʒ/ суть завджи похідни),
‹ч› у ‹личак› (провїрочне слово ‹лико›),
‹ч› у ‹качати› (провїрочне слово ‹котити›),
‹ч› у ‹заручити, заручати› (провїрочне слово: ‹рука›),
‹ж› у ‹лежати, ложити, ліжко› (провїрочні слова з ‹г›: ‹лягти, полога› — з ‹г›),
‹ж› у ‹нїжити›, ‹Нїжин› (провїрочне слово: ‹нїга›),
‹ж› у ‹понижати› (провїрочне слово: ‹низ›),
‹збиженнє› (провїрочні слова: ‹близ, близь, близько, близити›).
Така правопись латиницею є лїпша за чинну правопись кирилицею тим, що не є тїсно вязана відповїдністю литера=звук. На пр., слово "межа", хоча в стандартї з ‹ж›, у говірках зберїгає первїсний звук /d͡ʒ/ — ‹меджа›, й писаннє ‹medya› передбачає й первїсну вимову з читаннєм ‹меджа›, й уторинну: ‹межа›. Також, ‹sidiõ› дасть читати, крім правильного первїсного ‹сиджу›, й говіркови варйанти: ‹сижу› та ‹сидю› — кирилицею ж усі три різни вимови вимагають три різні писання. Твке письмо латиницею дасть обєднати/злучити різновиди вимов різних говорів, пишучи те саме слово в один спосіб, передбачаючи різні можливі читання, таким чином зберїгаючи розмайиттє говірок и сами говірки.
Що до ‹ѣ› та ‹ѡ›,
різниця між голосними фонемами, що йих позначали сі литери в давньоруськім письмї й доси є в говірках руськойи мови, дарма чи в сучаснім стандартї тойи різницї нема. Розрізненнє /i/ : /y/ не лише чинить руську мову лїпшою/кращою й не нудною (з [i] всюди) на слух и виразнїшою від сусїдньих вятськойи, бїлоруськойи, лядськойи, словацькойи, а й дає розрізнити чи мало пар слів, що сучасна чинна правопись йих пише в один спосіб, на пр.:
‹діл› "низ" проти ‹діл› "частина", ‹біг› од "бїгти, бїгати" проти ‹біг› "god", ‹сік› "juice" проти ‹сік› од "сїкти", ‹вічко› від ‹око› проти ‹вічко› від ‹вїко›, ‹рік› (роки) проти ‹рік› (рїка) проти ‹рік› (ректи~речи). ‹ніжний› од ‹нїга› проти ‹ніжний› од ‹нога›, ‹піст› "pestle" проти ‹піст› "fast, Lent", ‹ніс› (носа) проти ‹ніс› (нести), ‹віз› (воза) проти ‹віз› (вести).
Деяки говори розрізняють и прасл. *ou проти прасл. *oN, напр., у південно-західних говорїх є прасл. *ou → /u/ (в повільній, виразній вимовї в наголошених складах: [u̯͡ʊ, ʷʊ, ʷu, u]), на пр.: ‹лучити› /ˈlut͡ʃɪtɪ, luˈt͡ʃɪtɪ/ "цілитися, попасти, попадати" — латиницею ‹louciti› проти ‹лучити› /ˈlʊt͡ʃɪtɪ, lʊˈt͡ʃɪtɪ/ "to join, to connect", ‹груз› "load" — ‹grõz› /ɣ̞rʊʷz/ (прасл. *gronz-) проти ‹груз› "уламки, будівельни відходи, щебінь" (прасл. *grouz-) — ‹grouz› /gruz/ итд.
Поки читав, заснув
😆🙈
Так само
"..Мабуть, із польської чи, може, з турецької.."
- неймовірна писанина