псл. *korbiti «викривляти; згинати; скручувати»;
Точний переклад слова cringe.

А. Якшо так, то добре. Бо мені здається я десь у слензі чув слово "коробити". Може здалося.

Я й сам вже не згадаю шо мав на ввазі. Виправив до "ніяковілий", як похідне від "ніяковіти". Як у "дубіти" — "задубілий", "німіти" — "понімілий".
Ніяковілий — той, який ніявовіє.
Зніяковілий — той, який зніяковів.

А чому кажете, шо проти слів з префіксом "ні-"?

<А чому кажете, шо проти слів з префіксом "ні-"?>

Prasl. bo *ni → d.-rous. <ни> da u n.-rous. /nɪ/, ne /ni/, pravilno.
U pitoméx tuaréx xovanéx u linscax gofwrcax e vyxõdui /ɪ/: <nicda (<никда, ниґда>)> /ˈnɪgda/ "never", <nik (<ник>)> /nɪk/, <nicto (<никто, нитко, нико>)> /ˈnɪkto [ˈnɪxto, nɪtko, nɪko]/ "nobody, no one", <nicy (<нич>)> /nɪt͡ʃ"nothing"; /i/ e ino u tuaréx u tuix gofwrcax, de *i e pravilno /i/, to-b'-to, na pr., i u /xoˈditi/ <xoditi>, /pisati/ <pisati>.

Вірю в те, шо "ни-" є питомою вимовою. Серед наведених слів сам лише чув "нич", але не сумніваюся, шо й інші побутують. Але ж маємо слова й на "ні-". Звідкти ж тоді вони взялися, якшо то не рідна вимова? Переконаний, шо вона також рідна. Якшо не наслідує вимову давнього "ни-", то вподібнилася на зразок сполучника "ні", чи "нє". Те же саме "нич" має іншу відміну — ніч (правда тута міг бути вплив польського "ніц").

<Але ж маємо слова й на "ні-". Звідкти ж тоді вони взялися, якшо то не рідна вимова? Переконаний, шо вона таки рідна. Якшо не наслідує вимову давнього "ни-", то вподібнилася на зразок сполучника "ні", чи "нє".>

Yasno ge sõty tuarui zu /ni/, inacye ne govorili buismo pro yix.
Wdcui oni sõty? Pro mene, wd nizka rwfnya osuétyenosti ti ròzrẽdou u pisménné. Ne tẽgyko e se mniti, gadaiõtyi yaco crwzy vyxõ dobõ cnigynõ/pisemnõ rousscõ bé rẽdyeno bõdy yacoiõ inxœiõ móuvoiõ le ne rousscoiõ samoiõ: u d.-rous. dobõ cnigynoiõ daunyoiõ bulgarscoiõ ti staroslovẽnscoiõ, pac lẽdscoiõ, a pac vẽtscoiõ ta lẽdscoiõ. Oustna/gofwrna/leudova móuva ne mogeity gwdno truati bez cnigynui pwdporui. U oumóuvax stalui uistaulenosti inxyam panwfnam móuvam iz rwzen stòrwn, zu yix rwznomy wd rousscoho zuõcoslwfïemy e ne tẽgyko cekati plõtanïa yaco /ni/ "né" zu /nɪ/ "ni"ˈ. Na pr., u obou móuvou, tisc yacuix roussca bé znavala trualo — lẽdscui ta vẽtscui — prasl. *ni e /ni [nʲi, nʲɪ]/, u nix bo e vyxac *i /i/ po *n ta *l, *d, *t, *s, *z, *m, *b, *p, *[w] (vẽt. <нить> /nitʲ [nʲɪtʲ]/, lẽd. <nić> /nit͡ɕ [nʲit͡ɕ]/ proti rous. <nity> /nɪtʲ/, vẽt. <лихо> /ˈlixə/, lẽd. <licho> /lixɒ/ proti rous. <lixo> /ˈlɪxo [ˈlɪ͡ɘxʷɔ]/, vẽt. <дик> /dik [dʲɪk, dʲɨk]/, lẽd. <dzik(i)> /d͡ʑik/ proti rous. <dik> /dɪk [dɪ͡ɘk]/, vẽt. <писк> /pisk [pʲɨsk]/, lẽd. <pisk> /pisk/ proti rous. <pisc> /pɪsk [pɪ͡ɘsk]/, vẽt. <вить> /vitʲ [vʲɪtʲ, vʲɨtʲ]/, lẽd. <wić> /vit͡ɕ/ proti rous. <viti> /ˈβ̞ɪtɪ ~ ˈʋɪtɪ [ˈβ̞ɪ͡ɘtɪ ~ ˈʋɪ͡ɘtɪ]/, vẽt. <бить> /bitʲ/, lẽd. <bić> /bit͡ɕ/ proti rous. <biti> /ˈbɪtɪ/, vẽt. <минуть> /miˈnutʲ [mʲɨˈnutʲ], lẽd. <minąć> /minɔ̃t͡ɕ/ proti rous. <minõti> /mɪˈno̝͡u̯tɨ/). Crwmy uistaulenosti sima obéma móuvoma plõtanïõ "ni" ta "né" prïa u rousscé i spwlen yix znac: "pèreti/pèreciti". U oumóuvax ge suoyui, samostwynui cnigynui móuvui, pèven eimy, plõtanïa bui toho u rousscé scoréy ne boulo.

"Vyxac" — цо то є?

Дякую за пояснення. Тобто, як кажете, є різниця між "ні", де "і" від ранішого "е" (ě?), та "ни", де "и" від праслов. "i". Про те, чому так є можна лише гадати. Чи, як кажете, вплив книжних мов, чи вплив сусідніх мов. Але чи ви є певними, шо там таки "ni", а не сполучник ні (ně)? Наче ж маємо приклади, коли сполучники в нашій мові виступають у ролі частини слова.

Я додав другу відміну з "и", але й першу залишаю. Хоч я за підтримку історичної вимови (як і повинен бути), а особливо тоді, коли вона є живою, як ви навели, але й проти заборони сталої вимови, коли так є можливо (коли є доцільно). Я проти "так прижилося ", але й проти перетворення мови на шось штучне, нав'язуючи їй шось. У вимові через "и" нав'язування аж ніяк не бачу, але бачу нав'язування в забороні вимови з "і". Маємо старі слова, як от "ніяк(ий)", де є така вимова. Я повністю розумію таку категоричність і частково підтримую її, а в деяких митях, особливо які стосуються нещодавніх упливів російської, я також ЗА дуже категоричний підхід, але разом з тим не хочу шоби воно вилазило за межі здорового глузду, перетворюючи нашу мову на пуристичний дослід. Треба говорити про такі речі, й вбивати в людей їхню важливість, але як написав раніше, насильно забороняти так говорити (і писати при нинішньому правописі) вважаю неправильним. Дай Бог, шоби вимова через "и" стала колись панівною.

Інше питання про вимову "в". Як артикулується [ʋ]? Не можу зрозуміти. Він не артикулується як фрикатив [v], коли верхні зуби сильно й помітно впираються в кінчик нижньої губи, а деколи навіть його загинаючи, правильно? А як тоді? Помітив за собою, шо деколи вимовляю "в" так, шо верхні зуби легенько торкаються задньої стінки нижньої губи, яка ховається в ротовій порожнині. Але через уплив російської вимови, а особливо тут у Львові, яка стає з кожним роком усе більшою й більшою (на жаль), вже й не знаю шо є рідною вимовою, а шо нав'язаною. А про вимову як [β̞], то спершу навіть не повірив, коли прочитав. Хоча й за собою деколи помічаю, шо вимовляю таки [β] на початку деяких слів ("вода", на приклад), правда частіше вимовляю після голосної, паралельно з [w].

<"Vyxac" — цо то є?>

/wçæk/

"any, what(so)ever, who(so)ever".

А-а, "всяк". Зі звички спочатку подумав якийсь "вухач", чи шо. Думаю який вухач.

Дякую. В мережі, на диво, дуже мало інформації про те, як саме творити той звук.

Правильно застосовуйте українські слова - КРИЖІ. Тоді не буде дурнуватих пропозицій перекладу.
Кріндж або криндж, або крінж, або кринж — змішані почуття огиди, сорому і відрази. підлітковий сленг. від англійського cringe

Бо кринжовий - це не огидний, а сороміцький!