Наруга - 2. Зле висміювання кого-,чого-небудь.
// Глузливе, зневажливе ставлення до кого-небудь.
Зводити наругу - насміхаючись, глузуючи, даремно вигадувати щось неприємне про кого-небудь.
Наругач - ругатель, насмешник.
(Сл. Грінченка).
leuty
/lʲutʲ, ʎutʲ, ʎuc/
___
1) Hi ou eaghel. ‹hate›, peruésno u *leut- legity znac *"strong emotion → negative emotion";
2) Znacyeinïe "hate, to hate" e u rousscé za slovami ‹leuty, leutéti, leutouati› védomo; na pr.: SIRM III, 329 (pœd: ‹лютий¹›): ‹лютува́ти "виявляти злість, сердитися"; ATSSOuM: ‹лють› (
sum.in.ua: ljutj) — «Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки; ..Та — нінащо вся їх лють, Хоч кров людську ллють і п'ють!» (Іван Франко, XIII, 1954, 394); «А кинеться ворог в люті, На мене піде війною — Я танки, із криці куті, Поставлю в полях стіною» (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 108); лють на кого, до кого, проти кого: «Таке почуття, спрямоване на кого-небудь. У такі хвилини занепаду й розгубленості в душі його ще з більшою силою бушувала лють на Шумейка» (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 105); «Данько почував, як прокидається в ньому лють до пришельців» (Олесь Гончар, II, 1959, 46); «У пасічника була не тільки соціальна, але й особиста лють проти куркулів» (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 209) — u uséx six pricladéx eaghelscoiõ mogemo legco pèreclasti slovom ‹hate›.
Хейтер - злорiка
Відповідно до будови української мови і ДСТУ 3966:
злоріка́ти, злоріка́ння - процес висловлювання
зло́річ - наслідок (самі́ вислови)
Але ж у словниках є слово "злорічити"
r2u.org.ua: злорічити , а не слово "злорікати"