І звідки ж це польсько-галицьке взялося на Кубані, як там зроду-віку не було ні поляків, ні німців. Раджу почитати прекрасного поета і драматурга Василя Мову, відпаде багато сумнівів щодо запозичень.

Може буть сила приводів, щоб слово з Галичини вигулькнуло в творі наддніпрянського письменника. По-перше, серед деяких була пішла пошесть переймати галицькі слова - особливо, коли вони часто бували на Галичині, а то й жили там який час, чи спілкували з галичанами. По-друге, тексти та написання слів з рукописів письменників з підросійської України, що їх друкували на Галичині, теж не раз міняли на галицький узір. І про те і про те згадував Нечуй-Левицький у творах про становище української мови. Оно навіть і тепер у книжках Шевченків текст із поеми "Сон" друкують і цитують по-галицькому як "Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає" та далі "Споконвіку вмивається, сонце зустрічає...", хоча в рукописі обидва рази "зострічає" (http://kobzar.ua/item/show/4766). Нечуй-Левицький писав і про те і про те. І він сам і Іван Огієнко в "Українському стилістичному словникові" писали, що "ошукувати", "ошукання" та споріднені слова невживані в підросійській Україні. І до того всього корінь у цього слова не український. Доречі, у якому саме Мовиному творі Ви виділи слово "ошуканець" і де видано ту книжку?