Поете, поринай у вир буття, у будні, в хащі днів, у твань життя, і ти здобудеш дивні самороди. Шліфуй, обточуй райдужний опал, вкладай всю душу в дорогі клейноди, для людства – це найвищий ідеал. (М. Драй-Хмара)

На шиї золота брошка з опалом. (І. Франко)

Я й собі підняв опал, підніс до очей. Камінь, щойно блакитний, враз став густо-синій. (А. Дімаров).

нім. Opál, фр. opale походять від лат. opalus, яке через гр. ὀπάλλιος зводиться до дінд. úpalaḥ (ч. р.) «камінь», úpalā (ж. р.) «верхній камінь у млині», що може бути фонетичним варіантом úparaḥ «нижчий, пізніший», пов’язаного з úpa «біля, під, на»