Не знаю чому, далебі... Просто мені на думку пало першим саме це чудернацьке слово. Чомуся воно в мене асоціюється із діамантом:)
Напр., речення:
1) Її шия була вкрита бреалями.
2) Сукня вкрита бряльцями немов зірками небо.
Чіпати може й не треба, але це не українське слово, а французьке «diamant» або англійське «diamond».
До речі, якщо це зарадить, в російській мові слово «бриллиант» теж є запозиченням. Британці кажуть «brilliant».
Оброблений велецвіт (алмаз) — це велецвіток.
З точки зору ювелірної справи велецвітки розрізняють в першу чергу за відтінками: рожеві, жовті, коричневі (бурі), блакитні та кришталеві (білі). Найціннішими вважають велецвітки без відтінків.
Діамантовий — велецвітковий.
Творено за допомогою префіксу "О(б)-" у контексті "навколо" [ЕСУМ. Том 4. С. 124], бо "діамант" - це огранений алмаз: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/57340/28-KvasnytsyaNEW.pdf?sequence=1
Українською все ж "вигранювати", форма з "об-" може бути наслідком російського впливу.
r2u.org.ua: вигран*
Цісарю, у вашому посиланні слово "вигранити" не вживається в контексті кругової "огранки" ювелірних каменів, а слово "обгранити" є у дорепресійному російсько-українському словнику технічної термінології Шелудька і Садовського, який виданий у 1928 році:
r2u.org.ua: обгранити
ПРИПУСКАЮ (НА МОЮ ОСОБИСТУ ДУМКУ), що о(б)гранювати і вигранювати це різні слова на взір виробляти/обробляти, витесувати/обтесувати, виходити/обходити, описувати/виписувати. Префікс "О(б)" означає коло, довкола. Цебто, "о(б)гранити" це робити грані довкола предмета, а вигранювати це зробити наприклад брус з колоди.
ТАКОЖ ПРИПУСКАЮ (НА МОЮ ОСОБИСТУ ДУМКУ), що в українці масово не вживали слів на взір "огранити"/"обгранити", бо грані кулеподібних багатогранників вирізали хіба, що ювеліри з дорогоцінних чи напівдорогоцінних каменів чи майстри, які виготовляли дорогі люстра з ограненими скляними кулеподібними багатогранниками для людей, які могли собі дозволити предмети розкоші.
Те, що українці, кріпаки, мали мало стосунку до ювелірного діла, теж так гадаю. Голос свій вам віддав, та вважаю, що потрібні подальші дослідження щодо ювелірної справи в Україні, як і дослідження ювелірної термінології в староукраїнській мові (якщо таке, сподіваюсь, є).
Цісарю, дякую за допис і Ваш голос !
Я за огранець. Буква "б" тут видається зайвою. Принаймні, мені
Михай Ло, дякую за допис. Мені теж "Огранець" подобається значно більше, ніж "ОБгранець", а "о(б)гранець" я дав чисто технічно, бо огранити/обгранити на МОЮ думку є рівноцінними варіянтами тому, що в українській мові є приклади чергування "О-"/"ОБ-": "Префіксальні морфи об’єднуються (як і корені та суфіксальні) в морфеми на правах аломорфів і варіантів:...5) о- (об-), обі- (як рівноправні варіанти): огородити і обгородити, озватися і обізватися, окреслити і обкреслити, обійняти і обняти" [Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: Навч. посіб. Видавництво: К.: Вища школа. 1999.207 с.]. На додачу слова з префіксом "О-" на взір огранювати/огранити/ограновувати, є в СУМ:
sum.in.ua: oghranjuvaty, але їх немає у репресовних словниках і тому мене можуть звинуватити у використанні росіянізму для словотвору. Однак, у репресованих слвниках є слова з морфемою "ОБ-": обгранко́вувати, обгранкува́ти,обгранити: 
r2u.org.ua: огранивать