Від «фу» до «наказу»: можливий семантичний розвиток
Короткі вигуки в українській мові іноді стають основою ширших словотвірних і семантичних рядів. Показовим прикладом є «ну»: первісне спонукання ну! пов’язується з ідеєю підштовхування до дії, а поруч існують нудити, нудний, нуда.
За подібною моделлю можна уявити гіпотетичний розвиток «фу»:
фу! → спонукання → команда → наказ → наставлення.
Така семантична еволюція сама по собі цілком природна: вигук, що спрямовує поведінку, може поступово перетворитися на назву дії, команди або самого розпорядження.
Цікаво, що подібний семантичний напрямок можна побачити й у китайському 傅 fù — «наставник»: від особи, яка наставляє та керує навчанням, легко переходити до ширшої ідеї настанови, керування й авторитету.
Отже, українське «фу» не є етимологічно пов’язаним із китайським 傅, але модель «короткий вигук → спонукання → команда → наказ/настанова» є цілком можливою для природної мови.