Існує два основних напрямки акробатики – динамічна (основана на різних прийомах руху: стрибки, сальто, піруети, колесо та ін.) і статична (основана на прийомах збереження рівноваги в екстремальних умовах: ходіння по канату, баланс на кулі, підтримки та ін.)

У середні віки мистецтво акробатики практикували мандрівні скоморохи.

Він займався різними видами спорту, аж поки не зупинився на акробатиці.

Циркова акробатика включає силову, стрибкову (на землі), плечову, ікарійські ігри та акробатику на конях.

фр. acrobate, acrobatique, acrobatisme походять від гр. ἀκροβάτης «канатний танцюрист», пов’язаного з ἀκροβατέω «іду навшпиньках», що є складним словом, утвореним з прикметника ἄκρος «верхній» (споріднене з лат. ācer «гострий», псл. ostrъ, укр. го́стрий) і дієслова βαίνω «іду», спорідненого з лат. venio «т.с.»