На старовинних гарматах ствол являв собою циліндр (пізніше зрізаний конус), наглухо закритий із заднього кінця, який і називався казенною частиною чи казенником. Округле завершення казенника звалось таріль (торіль), кульоподібний виступ на ній — винград (виноград). Пояс (тобто потовщення на стволі) біля тарелі називався тарільним поясом. У казенній частині просвердлювали запалювальний отвір, що вів до зарядної камори й слугував для запалення заряду. .

моск. казённик перейняте з кипчацько-тюркського джерела

Казна прямо засвідчено з 1389 року (договір Дмитра Донського з Володимиром Сміливим), тоді як його похідне казначе́й вживається вже в останній волі Івана II Московського близько 1358 року.

Назви «казенник», «казенна частина» пов'язані з тим, що на задній частині ствола ставилось «казенне» клеймо, що вказувало на приналежність гармати державі («казні»)

англ. breechloader

ч. zadovka

хв. ostraguša

лит. drūtgalys