В нім [у чоловікові] відбувалося тепер щось подібне до розколювання світла в оптиці (Іван Франко, VI, 1961, 449).

нов.-верх.-нім. Îptik, ст. Îptika, можливо, через посередництво латинської (ст. лат. optica, мн. с. р.) зводиться до гр. ὀπτική «наука про зір», τά ὀπτικά «оптика», похідних утворень від ὀπτός «бачений, видимий», пов’язаного з ὄψομαι «бачитиму», ὄψ «око, обличчя», ὀπή «отвір, дірка» і спорідненого з псл. oko, укр. о́ко