Поняття самотитульності позначає психологічну чи ідеологічну установку, за якої індивід вважає себе гідним винагороди, статусу або поваги без еквівалентної дії чи досягнення.

На відміну від здорової самооцінки, самотитульність не базується на реальній компетенції чи визнанні.

Самотитульність стала новою формою символічного капіталу: варто лише виглядати експертом, а не бути ним.

англ. слово "entitlement"

Словотвірне утворення від:

"само-" (самостійно, без зовнішнього підтвердження)

"титул" (статус, звання, привілей)

"-ність" (іменникова суфіксальна абстракція)

Отже, самотитульність — це внутрішня установка на володіння певним статусом, який людина надає собі самостійно, без об’єктивних підстав чи соціального підтвердження.

англійська — entitlement

німецька — Anspruchsdenken

французька — sentiment de légitimité

польська — roszczeniowość

чеська — pocit nároku