– Дивлюсь, стриба він із дуба. У руках рушниця із штиком – виходить, солдат. Я до нього, а він штиком – прямо ніяк мені підступиться. (Г. Хоткевич)
Під вікнами і в дверях камери, поблискуючи штиками, виринули сірі шинелі. (С. Васильченко)
Навколо стояли колеса, плуги, драбини, борони, а поміж тим штики, коси, сокири непевно миготіли блиском роз'яреного вогню. (Н. Кобринська).

свн. stich «укол (удар списом)» походить від свн. stёchen (› нвн. stechen) «колоти», спорідненого з двн. stёhhan, днн. stёkan, фриз. stёka, а також із гр. στίζω (‹ *stígjō) «колю», лит. stìgti «залишатися»;
малоймовірне пов’язання (Matze- nauer 338) моск. штык із шв. stick «тріска, скалка».