лат. veronica, як і особова назва Veronica (›укр. Вероні́ка), виводиться від гр. φέρω «несу», спорідненого з лат. fero «т.с.», укр. беру́, і етимологічно не зовсім ясного νίκη «перемога», як натяк на цілющі властивості рослини, що несуть перемогу над недугою;
менш переконливою є спроба зведення до слів vērus «справжній, дійсний» та unicus «єдиний».
