Від прасл. кореня *god- "лучити (в що), попадати, підходити, годитися, пасувати, відповідати (чому)" з первісного значення *"кидати (й попасти)" з суфіксом *-ul- (→ *-ъл-) та парадигматичним суфіксом *-о- (закінчення ймен середнього роду).
Про мотивацію див. мою змінку під: тякло.
Твар *godulo, між иншим, знають мови лядська та словинцька зо значеннями "знак розрізнення, емблема, символ". Правда, для вкраїнської мови я твар гідло я взяв не тому що слово се є й у тиж мовах, а тому що відповідні значення кореня *god- суть і в українській мові: "пасувати, відповідати" тощо (див. слова в ЕСУМ під словом год).
В родовім відмінку однини: годол.
Карл-Франц Ян Йосиф,
годольний (*годъльнъи, *god-ul-o), або годельний (коли від *годьльнъи, *god-yl-o);
або: гідловий.
Гадаю, що "символізм", як мистецька течія, лишається зі своїм іменуванням; "символізувати" - угідлювати, угодлювати,годлювати...
Чому не "годило" ?
Дійсно, чому не годило?
А чому йме бути <годило>?
А що з невластивістю українській мові звукосполук tl, dl?
Садло –> сало, орадло –> орало, кридло –> крило.
Буква [д] перед [л] мала зазнати би спрощення у слові "гідло", хіба не так?
КФЯЙ, та то є *dl (*tl), а се є *-d-ul-; *godulo-, а не *godlo. Рівни ще: "мітла" з *met-ul-a, а "мела" з *met-l-a, "сало" з *sad-l-o, a "сідло" з *sēd-ul-o.
Yaroslav Shpak, ну, вже й а би не плащити мову в суцільне: білило, гладило, цідило, чесало, рубало, кресало, вабило, голило, їздило, ходило, писало, махало, та проче всяке "робило". :)
Про "герб" є scit polonwf ("щит полонів").
Я з Вами не згідний(
У чім же то?
To e inxye.
Творено мною від кореня *tENk-
(нульвого ступеня *tyk- з інфіксом *-n-) "годити, підходити, пасувати, відповідати (чому), бути в згоді, нагадувати, згадувати", наявний також в укр. словах: натяк, тякти "нагадувати; згадувати; відповідатидноситися (до чого); спадати на гадку; зустріти; зачепити, торкатися, стосуватися, йтися (про що)", тяклий "відповідний; кмітливий; придатний, доречний, стосовний, дотичний" тощо,
з суфіксом *-ul- (→ *-ъл-) та парадигматичним суфіксом *-о- (закінчення ймен середнього роду).
Мотивацією для сього слова є те, що "символ" (на відміну від "знака", який прямо вказує на річ, явище, інформацію й має як правило функцію вказівки (дорожній знак, знак у нотації, тексті, на стіні тощо) відносить/реферує/відказує (опосередковано) на поняття, тобто "нагадує про щось", пов'язує з собою явище, об'єкт. Тобто "тякло" є те, що нагадує, асоціює, наводить на думку, прирівнює (опосередковано) до об'єкта, явища.
Добре я пояснено різницю між "знаком" і "символом" тут: https://www.quora.com/What-is-the-difference-between-sign-and-symbol
В родовім відмінку однини: тякол/тякел.
Не виджу надоби заходити в хмару й творити нових слів на цю тяму, бо вже маємо: знак и знамено (це може й ліпше).
Щодо різниці між "знаком" и "символом", то на мою думку, у відповідному ключі все буде ясно й плутанини виникне.
Нацйональні символи - нацйональні знаки (не пограничні стовпи ж).
Болого, розвиток мислення (by default відволочна!) людства йде не за вмом простолюду, якому невідь є болого. Просту вму йма-буть и стане ти тями не розлучати. Та є віда semiotics/semiology, що тями "sign" та "symbol" чітко розлучає яко різни пійми, ставлячи йих собі проти.
https://askanydifference.com/difference-between-sign-and-symbol/
r2u.org.ua: постать
Кінцеве [ття] дав, щоб не плутати з "постать", що має своє значення
Приклад: "Герб України — постаття слави і гідности"
Тбозъ – образ (Словарь Давньоруської мови Срезнівського)
Карл-Франц Ян Йосиф,
нє могли бъістє, прошѫ, тъчьно тѧкти, дє є слово тє у Срѣзневьского? Іа бо нє бачѫ. Пѡд "Т" пѡслѣ слова таіати идє ужє слово "тварь" – на "тб-" там нє има ничь. Глѧдѣл єм и на "тъб-" и на "тоб-" – такожє ничь такого нє има.
Узяв був звідси:
https://cyberleninka.ru/article/n/k-etimologii-nazvaniy-nekotoryh-predstaviteley-afrikanskoy-fauny
Карл-Франц Ян Йосиф,
з огляду на жах з осим: др.-греч. ащод (???!), під др.-рус. тбозижнъ < тбозъ є найимовірно кажене письмо (тобто, не відображені як слід якісь інші літери).
Намітка – Знак, примета (Словарь Грінченка, 3-тє видання).
r2u.org.ua: намітка
ЕСУМ:
Насть «прикмета, ознака» можливо від давнішого *навість, пов’язане з вість, ві́дати, пор. ч. návěst «сигнал».
goroh.pp.ua: насть
r2u.org.ua: чин
Кінцеве [о] добавив, щоб не плутати з "чин", що має своє значення
Чин — 2) Способъ, образъ
r2u.org.ua: чин
Кінцеву голосну додав не за якимись законами а з бажання не плутати з "чин", що вже слово те маємо.
r2u.org.ua: право
Кінцеве [о] забрав, щоб не плутати з "право", що має своє значення
Одні зі значень слова "право" це "Слѣдуемое", "Образъ, манеръ, способъ", як на мене, це дуже близько до значення "символ" ("образ чогось").
Зрештою, слово-новотвір не мусить бути ідентичним за своєю тямою до терміну, який собою замінює, я шукаю рідкісні втрачені українські слова зі _схожою_ хай і не достеменно тямою, і пробую надавати сим словам значень нових, щоб ті слова не вмерли, не віддались забуттю.
Карл-Франц Ян Йосиф,
че щете, ге кажете, слова питомі та занехаяні, то можете яти й читати під ряд Етимологічний словник української мови – там є чи не все, й дуже питомих тяклих слів (відповідників) тямам чуджим.
אלישע פרוש, однак там багато й слів з високої книжної мови, слів, яких простий люд не відав, по суті своїй – церковнослов'янізмів, хай і дуже давніх (деколи ще з часів Київської Руси), та чи можна вважати слово рідним нашому народові, якщо воно було наших літописах і текстах, взяте від мови книжної болгарської, коли прості люди цього слова не знали? Для мене це не просте питання.
r2u.org.ua: подоба
Приклад: "На рукавах вони носили зображення сови — подіб мудрості"
Слово побит за розвоєм значення від кореня *bei- "бити", відповідає типології розвоя коренів *raz- "раз, разити, ..." та *xib- "шиб, шибсти, шибати"; за всіми їми є засвідчено розвій "бити" → "вибивати зображення → взірець" → "взірець; зразок; → спосіб; → стиль; → маніра". Значення "символ" є відси далеко.
Почитайте про грецьке походження слова символ, воно не має жодного відношення до знамена
Cимвол - знамено; символізувати- знаменувати. По-моєму, чудово підходить
Тут важливо не те, що воно означало у грецькій, а той зміст, що воно має у нас.
+
r2u.org.ua: знамено
таке слов'янське, дуже милозвучне слово
Знаменно є прислів’я чи прикметник, коли «символ» є іменник, то може вже скоріш було‘б відповідно «знам’я» чи може «ознака»
Це "знамеНо" з одним "н", тобто йменник. Творений від "знам'я" з суфіксом -о (знам-ѧ/знам-ен- —> знам-ен-о).
Моє погане буквовання з двома «н», однак звучить як прикметник…