Взято з https://foreign-languages.karazin.ua/resources/a28dc3bfe2522ad80245ccdf2ad02789.pdf
У модерному науковому дискурсі не завжди достатньо чітко
розмежовуються терміни «творчість» і «креативність», так само як і їхні похідні,
отже, відкритим залишається питання про те, чим саме є переклад: творчістю чи
креативністю або, можливо, і творчістю, і креативністю водночас? На перший
погляд, проблема легко вирішується: зважаючи на те, що латинське creatio
перекладається саме як «творчість», то «креативність» можна було б трактувати
як новітній синонім іншомовного походження, який, окрім своєї іншомовності,
не несе додаткового семантичного навантаження. В сучасній українській мові,
зокрема у сфері її наукової комунікації, маємо таку величезну кількість
іншомовних дуплетів для слів як термінологічного, так і загальномовного
характеру, що це припущення могло б видатися цілком справедливим. Наявність
термінологічного паралелізму має свої сильні та слабкі сторони, адже дає
можливість розрізняти найтонші відтінки смислу, що нерідко призводить до
невиправданого розгалуження термінологічного апарату. З іншого боку,
відсутність термінологічного паралелізму надає існуючим термінам більшої
визначеності, однак створює величезні ускладнення при перекладі з мов, які
мають такі паралельні ряди.
Відносна новизна терміну «креативність» підтверджується
лексикографічними джерелами. Зокрема, в 11-томному Словнику української
мови, який Академія наук УРСР друкувала в період від 1970 по 1980 роки, слово
«креативність» відсутнє взагалі, тоді як «творчість» має виключно
нетермінологічні значення, а саме: 1. Діяльність людини, спрямована на
створення духовних і матеріальних цінностей; 2. Те, що створено внаслідок
такої діяльності, сукупність створеного кимось; 3. Здатність творити
(у 1 значенні), бути творцем (у 1 значенні) [СУМ 1979, т. 10, с. 54].
Варто звернути увагу на те, що в цьому авторитетному виданні лаконічно
представлені три головних розуміння творчості, вироблених людством за понад
двохтисячолітню історію аналізу цього складного антропокультурного
феномену. Перші два з них утворюють діалектичну дихотомічну єдність
«діяльність – результат», тоді як третє вказує на властивість людської психіки
та/або розуму і є основою для сучасних термінологічних тлумачень
креативності.
Цікаву епістемологічну інформацію можна отримати, порівнюючи
україномовні лексикографічні джерела з англомовними. Корисність такого
зіставного аналізу, побудованого на основі перекладу, полягає передусім у тому,
що саме «в перекладацькій практиці та в осмисленні перекладу нерідко
вхоплюється те, що залишається непобаченим в інших пізнавальних актах»,
адже «в процесі перекладу деякі важливі пізнавальні прийоми вперше
отримують доступ до вербального вираження і тим самим переходять в регістр,
що підлягає спостереженню, операціоналізації, перевірці» [Автономова 2007:
500].
Отже, англійська лексема creativity визначається у “Britannica Concise
Encyclopedia” як “аbility to produce something new through imaginative skill,
whether a new solution to a problem, a new method or device, or a new artistic object
or form” [BCE]. Загалом же більшість англомовних джерел пропонують два
близьких за значенням визначення лексеми creativity (а також її структурно-
семантичного дуплету creativeness): 1. quality of being creative; 2. ability to create
[FMWD]. Як можна побачити з порівняльного аналізу, обидва англомовних
визначення наближені до третього значення «творчості» у «Словнику
української мови» тобто в англійській мові creativity позбавлена динамічного
діяльнісного значення, яке передається за рахунок слів-конкретизаторів на
кшталт creative activity, creative thinking тощо [там само].
Припущення про абсолютну синонімічну тотожність лексем «творчість» та
«креативність» спростовують сучасні україномовні лексикографічні та довідкові
джерела, в яких пропонується декілька різних планів розмежування цих понять.
Зокрема, «Великий тлумачний словник сучасної української мови» пропонує
такі дефініції креативності й творчості: Творчість: 1. Діяльність людини,
спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей. // Діяльність,
пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвитку. 2. Те, що
створено внаслідок такої діяльності, сукупність створеного кимось. 3. Здатність
творити (у 1 значенні), бути творцем (у 1 значенні) [ВТССУМ 2005: 1435];
Креативність – творча новаторська діяльність [там само: 583].
Аналізуючи ці дефініції, можна зробити наступні висновки: по-перше,
креативність фактично ототожнюється з творчістю (у 1 значенні) і не має чіткого
термінологічного або стилістичного (ширше – дискурсивного) забарвлення; по-
друге, визначення творчості настільки збігаються із запропонованими у
«Словнику української мови» (1979), що це ставить під сумнів автентичність
авторського підходу.
Ознакою часу стало зміщення довідкового пошуку в Інтернет, де
акумульовані значні дослідницькі ресурси. Впливовий енциклопедичний
Інтернет-портал «Вікіпедія» пропонує такий погляд на розмежування
«творчості» й «креативності»: «Творчість – діяльність людини, спрямована на
створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей
(нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські
чи інші інновації тощо). Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява,
психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту
(результату творчості)» [Вікіпедія].
«Креативність – (лат. Сreatio – створення) – новітній термін, яким
окреслюються творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до
продукування принципово нових ідей і входять до структури обдарованості як
незалежний фактору. Раніше у літературі використовувався термін «творчі
здібності», однак пізніше почав витіснятися мовним запозиченням з англійської
мови (creativity, creative)» [там само].
Запропоноване термінологічне трактування «креативності» видається
цілком слушним, проте з одним суттєвим уточненням. Сьогодні, в епоху
розмитості кордонів гуманітарного і негуманітарного знання, навряд чи
правильно віддавати креативність виключно в руки психологів. На нашу думку,
термін «креативність» є скоріше парадигмальним маркером нового –
діяльнісного – етапу розвитку цілої низки гуманітарних, природничих та
суспільних дисциплін, що сукупно намагаються вирішити проблему взаємодії
людського розуму, мови та мовлення в індивідуальних, колективних та
соціальних практиках. Саме в цьому аспекті вивчаються зараз креативні
механізми людини, мови і мовлення у їхньому нерозривному зв’язку, і в цьому ж
річищі мають бути спрямовані зусилля з вивчення креативної природи
перекладу.
Інше інтернет-видання «СЛОВНИК.net» пропонує певні дефініційні
уточнення, варті окремого коментарю:
ТВОРЧІСТЬ: 1. Цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини,
результатом якої є щось якісно нове, що характеризується неповторністю,
оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. // Діяльність людини,
спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей. // Діяльність,
пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвитку. 2. Те, що
створено внаслідок такої діяльності, сукупність створеного кимось. 3. Здатність
творити (у 1 знач.), бути творцем (у 1 знач.) [http://www.slovnyk.net].
КРЕАТИВНІСТЬ: 1. Творча, новаторська діяльність. 2. Характерна риса
творчої особистості, що проявляється в здатності породжувати нове, вносити
зміни в навколишнє середовище [Slovnyk.net].
Тут, по-перше, творчість пропонується розуміти не тільки як діяльність, а й
як результат цієї діяльності, що відповідає принципу наукового діалектизму і є
цілком логічним. По-друге, визначення креативності як «діяльності» робить її в
цьому сенсі синонімом «творчості», тоді як визначення креативності як
«характерної риси особистості» вочевидь корелює з виділеними раніше
«властивістю» та «здібністю».
Таким чином, аналіз неспеціалізованих словникових та довідкових джерел
вказує на те, що лексема «креативність» увійшла в український мовний узус
порівняно недавно як термінологічна одиниця психології. Яким же чином
трактують це поняття спеціалізовані словники? «Сучасний тлумачний
психологічний словник» пише: «Креативність (від лат. creatura – створення) –
здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем
мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації» [Шапар 2005: 225–226].
Натомість «творчість» визначається як «психологічний процес створення нових
цінностей, ніби продовження і заміна дитячої гри. Діяльність, результатом якої є
створення нових матеріальних і духовних цінностей» [там само: 520]. Не
враховуючи існуючих між самими психологами розбіжностей у трактуванні
креативності й творчості, зазначимо, що інші фахові видання пропонують
аналогічні дефініції цих термінів (див., наприклад, [Мещеряков 2007; ППС 2006;
Психологічна 2006; Свенцицкий 2008; СПС 2007; СССН 2006]).
Зазначена спеціалізованими словниками диференціація творчості й
креативності поділяється більшістю психологів, як про це свідчить огляд,
проведений Є. П. Ільїним [Ильин 2009: 156–162]. Творчість у ньому виступає
водночас процесом та результатом, тоді як креативність – суб’єктивною
детермінантою творчості, тобто її мотиваційно-потребною основою.
Обґрунтування такого твердження полягає в тому, що «креативність не завжди
втілюється в творчу продуктивність» [там само: 157], а «в продуктах творчості
реалізується не тільки креативність, а й зміна самої діяльності під впливом
об’єктивних умов» [Барышева 2006: 57]. Креативність визначається як системне
(багаторівневе та багатомірне) психічне утворення, яке не тільки включає
інтелектуальний потенціал, а й пов’язане з мотивацією, емоціями, рівнем
естетичного розвитку, комунікативними параметрами, компетентністю тощо
[там само: 3].
Логіка психологічного термінологічного розмежування «творчості» й
«креативності» не може не викликати у пам’яті відоме визначення перекладу,
яке дав А. В. Федоров: «Переклад – це: (1) процес, що відбувається у формі
психічного акту і полягає у тому, що мовленнєвий твір, який виник однією –
вихідною – мовою (ВМ), перестворюється іншою мовою – мовою перекладу
(МП); (2) результат цього процесу, тобто новий мовленнєвий твір МП [Федоров
2002: 13]. Якщо дотримуватися принципу наукового детермінізму, то необхідно
вважати переклад творчим актом/дією, а текст перекладу – творчим здобутком,
тоді як здатність перекладача до пошуку нестандартних рішень перекладацьких
проблем має бути охарактеризована як креативність.
Слід визнати, що наведене розмежування понять творчості та креативності
є не єдиним можливим. Так, І. Г. Мілославський визначає творчість як створення
нових за задумом культурних або матеріальних цінностей, об’єднуючи у
творчому акті духовні, моральні, матеріальні й побутові цінності. Поняття
творчості є всеохоплюючим – немає такої роботи, яка не передбачала б певного
її ступеня. Водночас дослідник підкреслює, що таке розуміння не розрізняє
творчість як процес і як результат, хоча це є важливим й актуальним для її
системного дослідження: «Як мені здається, словом креативний називається
така творчість, яка не тільки висуває ідеї, а й доводить їх до конкретного
практичного результату. А слово творчий залишається зі своїм вихідним
значенням, що не розрізняє діяльність результативну та, навпаки, безрезультатну. Створення нового продукту вимагає не тільки творчої, а й одноманітної, рутинної, нудної роботи. Так ось, як мені здається, словом креативність позначається різна, але обов’язково результативна діяльність, робота на результат, заради створення кінцевого продукту» [Милославский 2009].
За логікою наведених міркувань, другим потенційним маркером розподілу понять творчості й креативності є функціональність: креативність як
скерованість на результат, творчість – на самореалізацію й задоволення митця. В
цьому сенсі креативна людина – це людина винахідлива й кмітлива, а творча
особистість – це споглядач, який передусім намагається збагнути самого себе, знайти свій шлях і призначення в цьому світі. Творчий процес ґрунтується на
натхненні автора, його здібностях, традиціях, яким слідує автор. Якщо ж
говорити про креативний процес, то «головною його складовою стає
прагматичний елемент, тобто первісне розуміння, навіщо потрібно щось
створювати, для кого потрібно щось створювати, як потрібно щось створювати і,
власне, що саме потрібно створювати» [Чем креативность www]. Очевидно, що
за такого доволі умоглядного підходу чітко й однозначно розмежувати творчість
та креативність неможливо. Творчість завжди первинна й фундаментальна,
проте в креативному продукті вона підпорядковується прагматичній меті. Варто
зазначити, що в такому сенсі словосполучення «креативна творчість» перестає
сприйматися як оксюморон або тавтологія.
Ще один – хоча й доволі контроверсійний, як на нашу думку, – погляд
стосовно розмежування творчості й креативності ґрунтується на тому, що
творчістю визнається діяльність, скерована на створення чогось об’єктивно
нового, а креативністю – чогось суб’єктивно нового [Серавин 2005: 30]. Таким
чином, обидва поняття мають діяльнісний сенс, проте «творчість абсолютна, її
продукт є об’єктивно новим та унікальним, а креативність може виявитися у
незалежно зроблених “паралельних” відкриттях та винаходах» [там само].
Критичне осмислення такої позиції в перекладознавстві видається можливим
залежно від погляду на творчість перекладача як «первинну» (тобто
«об’єктивну») або «вторинну (тобто «суб’єктивну»).
Нарешті, обговорюючи проблему термінологічного розмежування понять
«творчість» та «креативність» у перекладознавстві, необхідно пам’ятати про
чинник традиції, яка, як це добре відомо, іноді жорстко опирається інноваціям, в
тому числі й термінологічним. Проаналізувавши особливості вживання
зазначених термінів e працях сучасних україно- та російськомовних авторів, ми
дійшли висновку, що більшість із них користуються ними нерозчленовано, не
надаючи необхідної уваги семантичним нюансам. На наш погляд, тут можна
більш-менш чітко прослідкувати лише одну тенденцію: якщо у працях,
написаних у період до середини 90-х років минулого століття, переклад характеризується переважно як творчість, то в наступні роки акцент явно
зміщується у бік креативності, причинами чого вважаємо і вплив англомовних
джерел (в тому числі з психології, лінгвістики та літературознавства), і
становлення когнітивно-дискурсивної діяльнісної парадигми, і загальне, хоча й
надмірне, захоплення іншомовною термінологією.
Огляд небагатьох наявних на часі довідкових джерел з теорії перекладу
засвідчує лише те, що поняття «творчість» та «креативність» не відносяться
їхніми укладачами до категоріальних. Так, у «Короткому словнику
перекладацьких термінів» В. Н. Коміссарова художній переклад
характеризується як «різновид літературної творчості», який вивчається
літературним перекладознавством [Комиссаров 1990: 248]. А новіший
«Толковый переводоведческий словарь» Л. Л. Нелюбіна побіжно презентує
творчість як складову двох із восьми «головних» принципів перекладу (беремо
означення в лапки, тому що залишається незрозумілим, хто саме і чому визнав їх
такими – О. Р.): «В перекладі точність має сполучатися з творчістю» та
«Справжній переклад – результат творчості» [Нелюбин 2003: 131–132].
Ґрунтовна “Routledge Encyclopedia of Translation Studies” [RETS 2001] за
редакцією М. Бейкер та К. Малмк’єра взагалі не містить ані статі, присвяченої
проблемам творчості у перекладі, ані вказівки на creativity у переліку ключових
слів.