Якось я розмірковував, що етимологи визначили, що слово “дяка” прийшло з німецької мови через польську у закарпатські говори. Де від німецького “dank” це “подяка” або “думка”.
https://goroh.pp.ua/Етимологія/Дяка
Однак, у закарпатських говорах слово «дяка» вживається у значенні «бажання». Є такі вислови як «мати дяку» означає «мати бажання» (себто настрій щось робити). Або ж «бездячний» це той хто «без бажання», «без настрою». І випливає питання, якщо «dank» прийшло через закарпатські говори, чому воно не зберегло первинне значення саме у цих говорах? Хоча в літературній українській мові воно має якраз те значення, як і в німецькій.🤔
Можливо хтось знає чому взагалі це так? І чи могли мовознавці помилитися, і слово «дяка (дякувати)» все ж таки наше питоме?
У Грінченка воно до речі має два значення, це “подяка” та “бажання”.
http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy/дяка