Якось я розмірковував, що етимологи визначили, що слово “дяка” прийшло з німецької мови через польську у закарпатські говори. Де від німецького “dank” це “подяка” або “думка”.
https://goroh.pp.ua/Етимологія/Дяка
Однак, у закарпатських говорах слово «дяка» вживається у значенні «бажання». Є такі вислови як «мати дяку» означає «мати бажання» (себто настрій щось робити). Або ж «бездячний» це той хто «без бажання», «без настрою». І випливає питання, якщо «dank» прийшло через закарпатські говори, чому воно не зберегло первинне значення саме у цих говорах? Хоча в літературній українській мові воно має якраз те значення, як і в німецькій.🤔
Можливо хтось знає чому взагалі це так? І чи могли мовознавці помилитися, і слово «дяка (дякувати)» все ж таки наше питоме?
У Грінченка воно до речі має два значення, це “подяка” та “бажання”.
http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy/дяка
Aino, i mynie e viedomo znaceigne ‘bajagne’, i ya tacoge gadau biex ci za tuimy ne moglo bui bouti yno rœdno slovo. Ta scorieye tacui ni: znaceigne ‘bajagne’ moglo e bouti ròzvitcomy ‘it pays off’ → ‘wished (as a reward’ ← thanks to)’.
Sam ròzvitoc mœgl e iti i inacye neigy prosterto vuisje. Utœmy ròzvitoc na slovianscœmy tlie use ne vuiclioucity oge zamo tó slovo u coreni e cerpano yz niemeçscui. Gœdno e porœunati, pro nastoyõ, i tui vuirazui he ‹deaca bogou›, ceiz. ‹bohudík(y)› ‘thanks to god’, cyto moglo e bouti perétóucovano dalieye, he ‘at gods will’, a œdtui pac: ‘will, bajagne, volia’.
Aino, i mynie e viedomo znaceigne ‘bajagne’, i ya tacoge gadau biex ci za tuimy ne moglo bui bouti yno rœdno slovo. Ta scorieye tacui ni: znaceigne ‘bajagne’ moglo e bouti ròzvitcomy ‘it pays off’ → ‘wished (as a reward’ ← thanks to)’.
Sam ròzvitoc mœgl e iti i inacye neigy prosterto vuisje. Utœmy ròzvitoc na slovianscœmy tlie use ne vuiclioucity oge zamo tó slovo u coreni e cerpano yz niemeçscui. Gœdno e porœunati, pro nastoyõ, i tui vuirazui he ‹deaca bogou›, ceiz. ‹bohudík(y)› ‘thanks to god’, cyto moglo e bouti perétóucovano dalieye, he ‘at gods will’, a œdtui pac: ‘will, bajagne, volia’.
Дякую за відповідь! Гадаю, ви праві. Адже беручи до уваги, шо Закарпаття було деякий час у складі Чехословаччини, та й культурно русини-українці трималися чехів і словак, щоб протистояти мадярам, то цілком логічно, що у значенні “бажання” могли черпнути від чехів/словак, ну або ж однаково розвинути з ними, «дякувати богові» це у нас спільне зі слов’янами.
