Неодноразово помічав на сторінках різних словотворчих перекладів «одкидні» вислови щодо Галичини від деяких осіб, імена чиї поки не буду називати.
Перед усім, хочу зазначити, що ці упередження та зневажливе ставлення до галичан часом ґрунтується на поглядах Івана Нечуя-Левицького, який для мене також є прекрасним взірцем, котрий з легкістю помічав полонізми, германізми, росіянізми у живій українській мові та відкидав їх від мовлення, щоб не засмічували нашу мову.
Однак, багато людей відкидує будь-які галицизми, навіть якщо вони не є польськими чи загалом іншомовними, а є питомими словами, які з’явилися у певному регіоні, тобто Галичині — відкидання цих слів, з мовознавчої точки зору є неправильним, а зневага до галичан класифікується, як ксенофобія, українофобія, тощо.
Українська мова у широкому розумінні, постала на основі наддніпрянського говору, це знає кожен мовознавець. Проте, ціла українська мова, це не тільки наддніпрянський говір, а й інші говірки, котрі дуже збагатили нашу мову. Коли робимо нові українські словотвори чи знаходимо нові архаїзми, ми одразу додаємо їх на сторінки перекладів, незалежно від того від якої говірки вони прийшли, себто якщо це Слобожанські, Поліські, Степові слова, то жодних проблем, сміливо додаємо, але коли це НЕ ДАЙ БОГ Галичанські (західне наріччя) слова, то у деяких особах йде піна з рота.
Я закликаю всіх, хто тут активний і створює якісь слова, не нехтувати галицизмами. А людей, які сіють українофобію щодо галичан, заблокувати чи присікти (було б чудово, якби це хтось модерував).
Українська мова розвивалася у різних регіонах по своєму, і вважати, що наддніпрянський говір є єдиною правильною говіркою це мовний шовінізм, централізм.
Історично Галичина боролася за українську мову, а після занепаду Києва в часи Руси, саме Галичина на чолі князя Данила Галицького, продовжила нашу руську спадщину, якщо для вас це не так, то ваша спадщина це Московія.
Особи, які покладаються на ідеологію Нечуя-Левицького, варто зрозуміти одне, що погляди Нечуя-Левицького часто ґрунтувалися на його власних упередженнях та тригерах. Для нього “галицьке” = “чуже”, бо воно розвивалося під впливом інших традицій і навіть трохи іншого соціуму. Він не заглиблювався в діалектологічні нюанси — він бачив систему, яка відрізняється від тієї, що він вважав «справжньою українською». Тому навіть питомо українські галицькі слова для нього здавалися «чужими» через звучання чи форми. І це добре, тому що логічно, що для наддніпрянина галицизми це чуже, втім це не означає, що галицизми ≠ українське. Йдемо далі:
Йому також не вистачало сучасної лінгвістичної перспективи, адже на той час ще не було повного наукового аналізу діалектів, тому він сприймав мовні відмінності як загрозу єдності. Сьогодні ми вже розуміємо, що багато так званих «галицизмів» — це просто західноукраїнські варіанти спільнослов’янських коренів.
Як висновок, українська мова має об’єднувати всі говірки в одну єдину мову для всіх, щоб була однаково зрозумілою для усіх. Принижуючи, нехтуючи однією говіркою, щоб піднести іншу, це не об’єднує мову, а роз’єднує на два фронти. Не вважати галичан за українців, а Галичину частиною Русі-України, це рівень кацапів. Московит
Федір Достоєвський у своїх оповіданнях і листах прямо натякав, що західні українці «інші», трохи віддалені від «справжньої Русі». Такої думки трималося багато московських класиків, щоб відокремити «Малоросію» від решти України, і наблизити до Московії, якщо у вас такі погляди, як у московитів — Я вас вітаю,
Ви змосковщений.
Наголошую, Я особисто проти будь-яких полонізмів, росіянізмів, германізмів та інших запозичень у нашу мову, незалежно від якої говірки вони до нас прийшли, однак необхідно чистити говірки від запозичень, а не їх самих! Бо ще раз наголошую, галицизми ≠ польські, і якщо ви наддніпрянин чи слобожанець, і для вас ті слова чужі — це не відкидає того факту, що ті слова так само українські, як і ваші.
Сказавши, що галицизми — штучні українські слова (бо так вважав Нечуй-Левицький) це цілковито ніякий не аргумент, а справжнє лицемірство, адже на цьому сайті, ми якраз і займаємося часто штучними словотворами, беручи праслов’янські корені та адаптуємо їх під наш український манер, що це як не штучне утворення?
Плекайте, збагачуйте мову.