Суфікс -оньк- має те ж походження і значення, що і -еньк- (гарненький, добренький, тихенький).
Шевельов фонологія §16.8, ст. 331: заміна [е] на [о] у західноукраїнських говірках відбулася через сприйняття форм з [е] як польських форм.
З походження це складений суфікс:
значення здрібнілості як таке передається компонентом -еп’-, уживаним на позначення невеликих істот (суч. укр. лис: lys-en’-a; nop. у середньо- українській мові прізвища на кшталт Iwanczenie, Sokolenie, Hubarenie тобто син Іванка, син. Сокола, син Губаря; дослівно ‘маленький Іванко’ тощо — Люстр. Хмельник 1565; з місцевим переходом ’а > ‘є20). За допомогою -k- (< -ьк-) доконувано ад’єктивізації.
Але чи може бути таке, що перехід -еньк- має форму -оньк- пов’язаний з йоканням, як у чотири, чорний, йому, бджола, сьому, жолудок, а не надпоправні форми відносно польської мови?
https://uk.wikipedia.org/wiki/Перехід_/е/_в_/о/_в_східнослов'янських_мовах