“Історична фонологія української мови” – найважливіша книга нашої фонології, особливо історичної. Та й у ній є неточності й помилки, на які звернув увагу добродій Єлисій, і його виправлення можуть бути важливі як для мовознавців, так і для тих, хто ним просто цікавиться, і просто мовців. Через те, що написані його письмом пояснення при здійсненні пошукового запиту кирилицею гугл не видає, я спробую передати написане належним письмом, яке зможуть знайти сторонні користувачі
https://slovotvir.org.ua/words/aktsiia-tsinnyi-papir
С. 925 “…наприклад, від словосполуки без грошей , замість сподіваної форми “безгрішшя” з’являється іменник “безгрошів’я”, оскільки безгрішшя вже раніше було утворене від словосполуки “без гріха”.”
Znaiõ te miesto ou Xeveliova. Ta niesmi izgoden iz nimy : nicy ne vadilo ròzrœzniti popraunoiõ vuimóuvoiõ: ‹bezgriexxié› /bɛzˈɣ̞ri͡eʃʃɐ/ œd ‹bezgrœchchié› /bɛzˈɣ̞ryʃʃɐ/. Ta ne ino se : ne viemy œdcui Xeveleu uzea ‹bezgriexxié› “stan bez griexa”, atge ATSSOuM tocity ino ‹bezgrœchchié› (sum.in.ua: bezghrishshja), i jadno ‹bezgriexxié› ; u slœunicou Gelexœuscoho e toceno ino ‹bezgrœchchié› œd ‹grœch› (I 17: ‹безгрі́шє (грош-)› “Geldmangel”, i jadno ‹bezgriexxié› œd ‹griex›, xotcha tamge e i ‹bezgrœchen, bezgrœchn•› (‹безгрі́шний›) “ohne Geld” i ‹bezgriexen, bezgriexyn•› (‹безгрі́шний [грѣх]›) “ohne Sünden”, ale ‹bezgriexxia› “stan bez griexa” neyma. Pri ceimy, pri slovie ‹bezgrœchnuy› e œd Gelexœuscoho zamietca: »als Wortspiel mit ‹bezgriexynuy›« — tb. tó e ino ‘pri tœmy’ tvorene slovo he igra blizycozvõccia. Otge jadnoho ⁺‘‹bezgriexxia›’ neyma, e ino ‹bezgrœchchié›, œdtac i diety (thesis) Xeveliova o tœmy cyto, bõdy simy, ‹безгрошів’я› iz *-ou- œd “grœch” vuiniclo ‘tomou cyto ‹безгрішшя› œd “griex” bie ouge zaneato’ e dóugyna bouti vuigadca. ATSSOuM tocity i ‹bezgrocheuié› (sum.in.ua: bezghroshiv) i ‹bezgrœchchié› (sum.in.ua: bezghrishshja), ta znaceigne yix e te same, a ne he pisché Xeveleu. A ou Gelexœuscoho ‹bezgrochŒUya› het’ neyma. Gloumno he ou Grincenca e ‹безгрішшя› i za “1) stan bez griexa” i za “2) stan bez grochiy”, ta pri pervcheimy znaceignie neyma jadna posuilagna, a pri drougœmy e na T. Xèucenca — se teacné na te cyto Grincenco imovierno vuigada ‹безгрішшя› “stan bez griexa” tomou cyto tacuy tvar bie’mou muisliu, diey, »nou, e “tixo” → “zatixxié”, “Leax” → “Pœdleaxxié”, to ceom’ bui i “bezgriexxiou” ← “bez griexa ( ← griex)” ne bouti«, xotcha u dieystvnosti nicde, viedie, te slovo ne bie viedomo. E ou Grincenca i ‹безгрошев’я› (bezgrocheuié), i opeaty tacui — bez posuilagna na bõdy yaco gerelo.
Знаю те місце в Шевельова. Та не згоден із ним: ніщо не заважало розрізнити поправною вимовою(прим. 1) “безгрішшя” від слова “гріх” (/bɛzˈɣ̞ri͡eʃʃɐ/, де І походить від ятя, ѣ) від “безгрішшя” від слова “гроші” (/bɛzˈɣ̞ryʃʃɐ/, де І позодить від О). Та не тільки це: не знаю, звідки Шевельов узяв “безгрішшя” в значенні “стан без гріха”, атже АТССУМ (? Академічний тлумачний словник української мови – ?) дає “безгрішшя” (https://sum.in.ua/s/bezghrishshja) тільки в значенні “Недостача у грошах або відсутність їх”, “стан без грошей”, і ніякого “стану без гріха”; У словнику Желехівського подано тільки “безгрішшя” від “гріш” (“гроші”): “(I 17: ‹безгрі́шє (грош-)› “Geldmangel””, і ніякого “безгрішшя” від “гріх”, хоча там же є й ‹безгрі́шний› “ohne Geld” i ‹безгрі́шний [грѣх]›“ohne Sünden”, але “безгрішшя” в значенні “стан без гріха” нема. Причому при слові “безгрішний” (від “без грошей”) є примітка від Желехівського: »als Wortspiel mit ‹безгрішний(від “без гріха” – моя прим.)›«, тобто це є тільки “при тому” творено слово як гра близькозвуччя (близького звучання). Отже, ніякого “безгрішшя” в значенні “стан без гріха” немає, воно є тільки в значенні “стан без грошей”, тож твердження Шевельова про те, що “безгрошів’я” з -ів- виникло нібито через те, що “безгрішшя” вже було зайняте, маючи значення “стан без гріха”, має бути вигадкою. АТТСУМ подає і “безгрошів’я”(https://sum.in.ua/s/bezghroshiv.ja), і “безгрішшя”(https://sum.in.ua/s/bezghrishshja), та значення їх те саме, а не так, як пише Шевельов. А в Желехівського “безгрошІВ’я” геть нема. Іронічно, що в Грінченка “безгрішшя” подано й за “стан без гріха”, і за “стан без грошей”, та при першому значенні немає ніякого посилання, а при другому – є на Т. Шевченка, а це вказує на те, що Грінченко, імовірно, вигадав “безгрішшя” в значенні “стан без гріха”, бо думав, ну, “тихо” – “затишшя”, “лях” – “підляшшя”, то чому б “безгрішшю” від “без гріха” не бути, хоча, видно, ніде такого слова не було відомо. Є в Грінченка і “безгрошЕв’я”(моє виділення), і, знову-таки, без посилання на будь-яке джерело.
Прим. 1: “поправна вимова” – тут: вимова, що розрізняє І з етимологічного О й і з етимологічного ятя як різні звучини (фонеми), тобто в ній, наприкл., І в слові “діл”(“діло”) й “діл”(“долу”) звучать і сприймаються по-різному. Узагалі ж утямку (поняттю) “поправна вимова” добродій Єлисій, на жаль, іще не дав докладного витвердного(позитивного) визначення. Я розумію це так, що “поправна вимова” – вимова без деяких іншомовних впливів, що розрізняє деякі звучини(фонеми); особисто я вважаю, на підставі свого дуже обмеженого розуміння, що це деякою мірою теоретичне утворення.
Прим. 2: ЕСУМ під “гріх” подає “безгрішшя” без будь-яких посилань на джерела, приміток, пояснень тощо.