Також це ще й старе українське слово.

ФОРСИ́ТИ, ршу, рейш, недок., розм. Триматися з форсом, хизуватися, хвастатися, виставляти напоказ що-небудь, прагнути вразити чимось (розкошами, одягом, манерами і т. ін.). Була осінь, солом'яні брилі вже не йшли в сезон, але день випав зовсім літній, а вуличні гуляки тим і форсили, що починали літо першими, а закінчували останніми (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 25); — Ти носиш [зброю] з собою? Вдень? — І вдень, і вночі. — Леонід! Щоб це було востаннє, — в голосі дівчини прохопились наказові нотки. — Навіщо форсити? Ти чуєш? (Олесь Гончар, IV, 1960, 60).