Лабіовелярність — у фонетиці — це ознака приголосних звуків, що утворюються одночасно за допомогою двох артикуляцій: підняття задньої частини язика до м'якого піднебіння (велярна артикуляція) та округлення/випинання губ (лабіалізація).
Приклад вживання
Зміна групи -egʷʰ- → редукція та перебудова складу → -ьnь.
Це результат давніх фонетичних процесів у балто-слов’янській (втрата лабіовелярності, спрощення приголосних, редукція голосних).
