Воліла б вона бути похованою романтично .. Щоб ішли тоді до неї, романтичної таврійської святої, вродливі молоді пілігрими. (О. Гончар)
Призвичаївся [М. Гоголь] відчувати під ногами хистку палубу, і .. йому все здавалося, що й земля, і камінь ходять під ним – блідим, жовтим, виснаженим бурями й громами пілігримом. (О. Полторацький).

двн. piligrīm «пілігрим, мандрівник» походить від ст. pellegrino «т.с.», яке через пізньолат. pelegrīnus зводиться до лат. peregrīnus «чужоземець, чужинець», похідного від peregre «поза домом, за кордоном», утвореного з per- «про, пере-, через» і agrī, форми місц. в. слова ager «земля, територія»