Штемпель — 1. Прилад, інструмент з опуклим зображенням якого-небудь малюнка або напису, що служить для одержання відбитка, для накладання печатки, клейма.
// Відбиток, одержаний за допомогою такого приладу.
2. заст. Гербова марка.
Приклад вживання
Федоська витягла з столу невеличкого ящичка, пошаруділа якимись там паперами і ткнула чоловікові потертий, з багатьма штемпелями конверт (Микола Олійник).
Чекань — 1) штемпель, штемп; 2) ке́леп
Російсько-український словник., 1918. - (Російсько-український словник / С. Іваницький, Ф. Шумлянський; передм. Л. Масенко. — Київ: Обереги, 2006. - С. 507.) https://archive.org/details/slovnik35/page/507/mode/1up?view=theater