Яке ваше ставлення до користання термінів “Old Rutenian language”, чи “Ruthenian language” (рутенська мова) для опису давнішого вигляду нашої мови?
Багато мовознавчих джерел часто вживають термін “рутенська мова” для позначення групи дуже схожих говірок, котрі почали свій розвиток окремо від московської мови зі східнослов’янських говірок після занепаду Руси. Мовляв, коли зникла Русь, то почали формуватися дві виразні групи говірок: московські, та рутенські. Натякаючи на те, шо московська виокремилася значно раніше, ніж українська, а сама вкраїнська, виокремилася з групи говірок, які також дали білоруську. На скільки навуковий такий погляд на історію нашої мови?
Такі джерела часто приписують розвиток рутенської мови до спільної держави, тобто Великого Князівства Литовського, Речі Посполитої, а пізніше Польщі. Українська мова в центрі, на півдні, а особливо сході, більшість свого часу розвивалася поза рукою Литовського князівства, Речі Посполитої, чи Польщі. А сучасна літературна мова повстала не з підпольських говірок заходу. Східні говірки, очевидно, ніколи не розвивалися пліч-о-пліч з білоруською, а мають більше спільного розвитку (географічно) з московською, ніж з білоруською. Є низка фонологічних рис, які відділяють українську від білоруської та московської, і навпаки, зближують дві інші мови між собою (на пр., злиття, проти розрізнення /*i/ та /*y/). То в чому справа?
Cemou bui ouge, slédom za “routenesc”, i “sclavonesc” za mésty “sloveanesc”? Latinscoiõ ti e “S(c)lavonia”, “S(c)lavonicus”.
Ròzvitoc usxœudnuix govœuroc i ne moge bégti “pleicy-o-pleicy” zu bélorousscuimi, doba bo sutuicœu rousscui ta bélorousscui móuvou u medyax supœulnui derzyavui — Leadsco-Litòuscoho Cneagystua — bé pèredouala dobé nicnõtïa ta ròzvitcou usxœudnuix govœuroc. Usxœudnui govœurcui sõty naipozdéixyui iz uséx.
Nuinécynye stoyélo rousscui nice za pœdveatscui dobui, tomou i prõgui sõty blizxi do veatscuix.
Nagòlôs na “pœdleadscui” pro govœurcui linou/zapadou e tacui zaiev, zuõcovi bo prõgui tuix govœuroc sõty souto rousscui i ne nicnõ vinoiõ leadscuix upluivœu. Slovizna ay/tac, ta ne zuõcovi prõgi.
Ya ne uiznaiõ tuerdyeinïe pro zuliv *i ta *ū u rousscé.
- Tuerdyeinïe pro yeyou zuliv u rousscé pluineity, pèrêd usém, iz tuerdosti prigòlôsen pèrêd *i (proti “meagcosti” prigòlôsen pèrêd *i u veatscé, leadscé ta bélorousscé), a pac iz vidovitoho ceòlôncouanïa prigòlôsen *g, *k, *x pèrêd *ū peruésno u voluinscuix govœurcax — “pèrêdnéixyoho” ceòlôncouanïa, he [kʲ], [ɣʲ], [xʲ].
Tou e treba cèsti oge daleco ne uséx govœuroc e zuõcystuo znano tòcyno dosi ; ino ceasty govœuroc e badano dobré. A u tuix dobré badanax govœurcax e zuõcovõ rœuznicõ meidyu *i ta *ū isté védomo, i móuva e ne lixe pro carpatscui govœurcui zu /ɪ/ ci [ʲɪ] za *i ta /ɤ, ɯ/ za *ū, a pro inxyui eugozapadnui govœurcui zu /ɪ ~ ɪ͡ɘ/ na mésté *i, ta /ɘ̞/ na mésté *ū.
Ci cléiõ roussca, béloroussca ta veatsca móuva iz odinui supœulnui móuvui, ôdvétiti na se puitanïe e peruo stanoviti, cimy mérimo rœuznosti ta eidnacosti cyto yacœustno bui mogli cazati pro peruésnõ supœulnœusty abo ocremœusty six móuv. Taca mérila — móuvna — sõty gòlôuno: slova, zuõcui ta slovoread. Iz six slouxyno e znati ino mérilo po zuõcéx. Slova sõty dõge ménliva, i u crayéx sutuicœu zu inxyami móuvami, u xodé ceasto bouaiõty stòrônsca slova, to i sõditi za yimi ci e roussca, abo né, ne boulo bui tóucovo. Na pr., uiraz “to get somewhere”, rousscoiõ caziõty de “popasti” — blizko do veatscui, de “potrapiti” — blizko do leadscui, de “dôstati sea [cõdui]” — hi u slovacyscé ta cêxyscé.
Slovoread e, na opacui, dõge stœuyoc i trual, i ceasto ‘ho déleaty rœuznui móuvui. Na pr., uirazyeinïe derjanïa déyeslovom “imati” déleaty i romanscui i germanscui i sloveanscui móuvui usé razom ; sléd prosta receinïa zu dopóuencom (dopóunoc “complement”, t. b. pream zamêt “direct object”), se bui: pœdmêt — déyeslovo — zamêt (subject — verb — object), e supœupen bœulxeosti móuv Êuroupui, ta i inde bez Êuroupõ (“Déucina neseity vodõ.” ; torcyscam móuvam, na opacui, pitœum e sléd: pœdmêt — protimêt — déyeslovo: “Déucina vodõ neseity.”). Tomou i iz slovoreadou e teagyco sõditi u póuné, cyto rousscõ cinity rousscoiõ. D.-rousscoiõ, na pr., bé i uiraz “Cyto eisty imẽ ti?”, staveigyno ci ne totogen eaghelscomou stavegyou: “What is your name?”; a ce i oucrayinçevi nuiné bui se uiraz zuynél stòrônscui ta díuno, ta bé tô pitomuy staveigy u rousscé daunéixe. Bé i uiraz védati imeno staveigyno blizyu do onoho u némecyscé, nizozeimscé, dœunscé, suéyscé: “Yaco slouexi? (zuverstay ném. “Wie heißt du?”, dœun. “Hvad heder du?”, nzm. “Hoe heet je?”). Nuiné ge “Yac tea zovõty” e blizye do teacloho uiraza u roumanscax móuvax (port. “Como se chama?”). Tô bui, slovoread ne bogato mogeity recti pro ôdrõbnœusty móuvui.
Za tô zuõcui (PAZI!: xotiõ domatyem slovom cazati teamõ “phoneme, φώνημα”, ta dosi ne vémy gœudno slovo; to ge ya tou pœd “zuõc” ymniõ “phoneme”) sõty u móuvé i trualui i ménlivui, inokésno. Tocynéixe, truali sõty duïgiteli zuõcomén u móuvax, xotya sami zuõcui mojõty bouti ménlivui. Na pr., u némecyscé, siçe recena uisnyo-némecysca ména prigòlôsen, de zamcnõtui glouxui prigòlôsnui pragermanscui stanõ tertui ci pritertui u uisnyo-némecyscé, na pr. *p → /f, p͡f/, *t → /s, t͡s/, *k → /xχ, k͡χ/, a zuœuncui prigòlôsnui stanõ glouxui, na pr. *d → /t/, *b → /p/, *g → /k/, ta u “stoyélnœuy” némecyscé e ta ména ne ushyõdui sõstœuyna, na pr., *k ne sta /xχ, k͡χ/ u “Káse”, “Kind” (zuverstay, na pr., ménõ *p → /f, p͡f/ u: “Pfade” proti eaghel. “path”, nzm. “pad”, “Shiff” proti eaghel. “ship”, nzm. “schip”; ménõ *t → /s, t͡s/ u: ném. “Münze” proti eaghel. “mint”, nzm. “munt”), i ména zuœunoc prigòlôsen na glouxui e ne ushyõdui, na pr. “Berg”, “Gott” (dœun. “bjerg”, eaghel. “god”, dœun. “gud”), ta süidscuy (ta za galom eugynuy/pœuldennuy, “alemanscuy”) vid némecyscui ide (“went”) za seiõ ge ménoiõ sõstœuyno daléye, na pr.: “Chäs” /χæs/ “suir”, “Kchind” /k͡xɪnt/ “ditea” (proti ném. “stoyélnam”: “Käse” /k-/, “Kind” /k-/), “Kott” /kɔt/ “Bœug”, “Perg” /pɛ͡ɐ̯k/ “gora” (proti ném. “Gott”, “Berg”). To sõty tô rœuznui móuvui? Imete pravo na suoyõ méncõ, ta pro mene e tô ta sama móuva, e bo tou to sam zuõcozacœun, prosto de slabxe yauen, de dõgyxe.
I u rousscé, ména gòlôsen *e ta *o pèrêd slaboma *u ta *y, ta i samui uirinui (“results”) seyui ménui u rœuznéx zuõcéx, e ne cogyno samo o sobé ocremo yavisce, a to sam zacœun ôstõpnui meigysucladovui ladybui gòlôsen. I œun (toy zacœun) ideity daléye mén *e ta *o ; toy samuy zacœun e vina ménui *o → /a/ pèrêd sucladom zu */a/ u pèunax gœuvœurcax, de ne’ma ’ho u inxyax, na pr.: /baˈɣato/ proti /boˈɣato/, a tacoge ména *e → /o/ pèrêd sucladom zu “tuerdom” gòlôsnom (*kelo → “ceolo”, *gena → “geona”). Popri zuõcovõ blizœusty meidyu rous. “geolõdy” ta veat. “жёлудь” — /o/ i tam i tam, düigiteily gòlôsna u perué sucladé u seimy slové u obou móuvou e rœuzen: u veatscé tô e nagòlôs (zuverstay: “желуде́й”, ne +”жёлуде́й”), u rousscé ge tô e ladyba *e do “tyerda” gòlôsna *ON u dalxyé sucladé. Tou e odin i to sam düigéy/düigiteily ménui uséx six gôlôsen, ci ouge slabxe abo dõgyxe e yauen u cotré govœurcé, ci ouge xibeity cimy uné na inxyõ yacõ sloveanscõ móuvõ (na pr. /a/ u /baˈɣato/ xibeity uné na /a/ u veatscé ci bélorousscé, a ladyba *o na “ó” u leadscé ci “ô” u slovacyscé ci “ů” u cexyscé), e tô souto roussca zuõcoména, düigéy zuõcomén pitim ino rousscé. A za Xevelyovomy teagneity sïa zuõcoména isce do dobui ino po ròzpadé sloveanscui inotui ; Xeveleû e se pèuno perl u teaclax gòlovicax suoyui “History of Ukrainian Phonology”.
Ôdstõpna meigysucladova ladyba gòlôsen ne e odina lixe zuõcova pitimœusty rousscui móuvui, cyto yõ rœuznity ôd veatscui ta bélorousscui ; inxyui sõty, na pr.: *d + *y + gòlôsen → /d͡ʒ/ (veatsca ne zna tacoho nicda), *y /j/ + *y dõgy/teagyoc + prigòlôsen → /jə/ + prigòlôsen (na pr.: “yayeç” /jaˈjæt͡ɕ/ proti veat. “яиц”, “voyen” /ˈwojən/ proti veat. “войн”).
Pyrivo (“argument”) pro “supœulnœusty” rousscui, veatscui ta bélorousscui pluineity gòlôuno iz “póunogòlôsou” (rous. “mòlôco” : veat. “молоко”), ta lixe seoho e malo tuerditi pro supœulnœusty. Tacui supœulnosti sõty meidyu rousscoiõ i zu inxyami sloveanscami móuvami ; na pr. *d + *y + gòlôsen → /d͡ʒ/ e supœulno zo serbo-xoruatscoiõ, a gõben prigòlôsen (*b, *p, *m, *w) + *y + gòlôsen → /gõben + lʎ/ e supœulen dlya rousscui, veatscui, bélorousscui, serbo-xoruatscui, slovénscui. To ceoho ne móuvimo pro “supœulnœusty” uséx six móuv?
