Мене одна особа (Максим Мелетень) попросила сказати свою думку про одну із праць Караванського
Роблю цю нитку суто заради зручності
Що ж, здебільшого я згоден з Караванським, особливо в таких словах: “Толерування суржику з одного боку і надмірний невиправданий пуризм, який кінець-кінцем пропагує той же суржик, негативно позначаються на статусі української мови: дискредитують її в очах мовців, прищеплюють байдуже, щоб не сказати плювацьке, ставлення до неї, а посередньо і до держави, де така мова — державна.”
Однак є речі, з якими я абсолютно не згоден,і, далебі, взагалі не розумію претензій
Святослава
“Лише об’єднані в одну державу, ми можемо виробити соборну українську мову. Сьогодні такої мови ще нема.”
Ось тут йому бракує конкретики.Що він має на увазі, коли каже слово “соборний”?Один літературний варіянт для всіх, який матиме “менше суржику”?Чи він вважає, що “соборна” мова — це мова, якою всі розмовляють однаково(тобто нема поділів на говори)?Чи коли “західняк” може зрозуміти “східняка” без проблем?(Тоді він просто каже про літературну мову)Чи що це?І чому її зараз “нема”?
Я схиляюся до свого першого припущення, бо друге і божевільне і нереалістичне, а третє просто безглузде.
Далі він каже про “вимоги” до словотвору.Здебільшого там все нормально, але є два пункти, яких я не дуже розумію
“Така лексика має легко вимовлятися і не бути довжелезною /динозавруватою/”
Що значить “динозавруватою”?(Тепер, до речі, зрозуміли, звідки ви почали говорити про слова “динозаври”).Які слова є “довжелезні”?
Ось наприклад є слова “військовополонений” і “військовозобов’язаний”.Чи ці слова довгі?Так.Чи їх важко вимовити? Ні (на відміну від справді недолугих слів).Чи ці слова кальки?Ні(і “довжелезність” не є абсолютним аргументом).Тоді що це?Які слова можна КОНКРЕТНО вважати “динозаврами”, а які — ні?
“Не має усувати з ужитку наявних українських форм /іншомовні — може/”
Ось це “іншомовні може”.При чому написано не “слів”, а саме форм, що трохи заплутує.Якщо він говорить про чужі форми, то гаразд, можна зрозуміти.Але якщо це слова, то тут можна посперечатися.Проблема багатьох людей полягає в існуванні етимологічних словників.Запозиченість слова ще не вказує на потребу в його перекладі.Тут це гострі приклади, але я їх наведу.Ну ось слова “ліки” та “скло” треба перекладати?Чужі?Так, з германських мов(а там з кельтських).Але вони настільки викорінилися в нашу мову, що їх уже важко викинути.
Далі Караванський доскіпується до слів та інколи безпідставно.
Слово “витоки” він подає як кальку російського “истоки”.Чи це калька, чи ні — вирішуйте для себе.Але він каже неправду щодо замінення ним слів “джерело” та “коріння”, які вживаються (принаймні в сучасній мові) не менше.До того ж слово “витоки” також почало використовуватися у значенні “злитої кудись інформації”, тому заміняти його недоречно.
А далі “спротив”.І якщо доводи про “калькування” цього слова ще можна прийняти(хоча тут потрібні ліпші докази), одне з речень просто “приголомшує”
“Щодо вимови, то важко погодитися, що тризвук СПР легко вимовний.”
Тобто йому важко вимовляти слова “складний”, “згнити”, “смертний”, “встановити”.Вимовити його не дуже-то й важко.Чому на всі вищезазначені слова він не скаржиться?
Далі він говорить про запозичення.Здебільшого теж все нормально…ну майже.
Слово “Амбасада”
Ось що він каже:“Слово прийшло до галицького варіянту української мови з польської мови”
Добре, припустимо, що тут знову винні кляті галичани.Однак…чи витіснило це слово наше “посол”?Читаючи статті, новини, тощо, я помічаю, що “амбасадор” використовується не частіше, ніж “посол”.Це теж саме, що казати “чому науковці використовують слово «процент», коли ми маємо своє “відсоток?”
Та тому що це мова преси, і це нормально.Наука потребує слова “процент”, так само як посольство, пресса, тощо може потребувати “амбасадора”.
Потім він знову повторює “слова-динозаври”, але про це я вже казав.А інші правила здебільшого не викликають запитання
Ну ось така моя думка