Чи українське слово «ясти»?

У словнику зустрів ясти, але не знаю етимологію. Також у поліському словнику є ядянє, яке у подібній формі є у старому білоруському словнику. В ЕСУМі написано: jasti (префіксальна звукова форма -ěsti). Виходить ясти і ядянє можуть бути питомими?

У словнику зустрів ясти, але не знаю етимологію. Також у поліському словнику є ядянє, яке у подібній формі є у старому білоруському словнику. В ЕСУМі написано: jasti (префіксальна звукова форма -ěsti). Виходить ясти і ядянє можуть бути питомими?

У яцї словницї’сте досили ‹ясти›? Тяжко бї дати джерело?
Так, у словницї говірок Полїсся (Лисенка) є ‹ядя́нє› (стор. 239, з відсиланнєм на: ‹єдє́нє (єдєнє́)›, стор. 71; там же є й ‹ядо́ми›, з відсиланнєм на ‹єдо́ми›, стор. 71), але певности, чи то суть питомо руськи твари, вони не дають — хоча полїськи говори й тягнуть до тих, що заховують дрівньи пруги руськойи мови, є в них и немало поздїше черпаних пругів (та й цїлих слів) из лядськойи, бїлоруськойи та вятськойи — гляньте й на твар ‹яни́› “вони” (в тім же словницї), безперечно з бїлоруськойи.

Правда, Шевелїв (Історична фонологія української мови) у §13 (точнїше: §13.2) згадує хитаннє протези [j] перед *ē, що може (“could”) родити двотвари з /ji͡e-/ та /ja-/. Та конкретно по тварїх ‹ядя́нє›, ‹ядо́ми› на Полїссї він, не йначе, нич не пише.

До рїчи, дивнїше є ‹я́› другого складу в ‹ядя́нє›, ніж ‹я› первого, яке ще могло би бути пояснено зазначеним Шевельовом хитаннєм [j] перед *ē ще за прасловянськойи доби.
Та в мене є на то кілько догадів:

1. наведені в згаданім словницї твари ‹ядя́нє›, ‹єдє́нє›, ‹єдєнє́› кажуть не хитаннє наголосу. Коли припустити бїлоруський уплив чи черпаність из бїлоруськойи, то первїсний черпаний твар міг бути з наголосом на кінцї, а в бїлоруській би то було безперечно ‹ядзяннё›, то би з ‹я› в первім и другім ненаголошених складїх. А вже на руськім тлї в полїських говорїх може (“could”) наголос бути пересунуто на другий склад, лишивши ‹я› в другім складї.
2. Хоча традиційно ‹ясла› є поясняно від *[j]ēd-sla, то би від корене *ēd- (из протезою [j]) “їсти”, що й у словї “їсти” ← *ēd-ti, прасловянська мова спадкувала з индоєвропейськойи й инший варйант корене *ēd- “їсти”: *ōd- (з регуларною в индоєвропейській та прасловянській мїною *e : *o) из тим же значеннєм. У словйанських мовах є *ō дало → /a/, й слїд того є в руській у словї ‹ovad› (‹о́вад ~ го́вад›) (ота гидка муха, що гризе вівці, коньи, корови), від прасл. *ou-ōd-o-s ← *ou- “вівця” + *ōd- “-їд” = первїсно *“вівцеїд (вівцегриз)”. На тлї сього припускаю, чи би ‹я› в ‹ясла› не могло бути не з *[j]+ēd-sl-, а з *[j]+ōd-sl-.
   Коли то є правда, се би могло пояснити, чому в руській є загалом ‹їсти› (а не ‹ясти›; тай в инших словянських мовах є ту не [ja-]). Перед */a/ (← *ō) на початку слова би була протеза без алтернативи, даючи → /ja/, а перед *ē (також даючи /ja-/) вона бї також, але, яко видимо на прикладїх: ‹їхати, їздити› (*ē-x-a-ti, *ē-zd-i-ti), ‹їсти› (*ēd-ti), де нема +/ja-/, очивидно протеза *[j] може (“could”) й не бути. Иншами словами, /ja-/ в ‹я́сла› може бути пояснено й протезою [j] перед *ē, але знаємо й приклади без протези [j], а без єйи *ē не дасть /a/, але перед *ō → /a/ на початку слова протеза /j/ би була 100%. Тому поясненнє твару ‹ясла› з пратвару *[j]-ōd-sl- може бути певнїше, ніж од пратвару *[j]+ēd-sl-.
   Чи є ‹я-› й у ‹ядянє, ядєнє, ясти, ядоми› також из *[j]+ōd-, тяжко речи на певно, але, гадаю, таку можливість не можемо вилучити.

У яцї словницї’сте досили ‹ясти›?

Зведений словник застарілих слів
http://litopys.org.ua/rizne/zvslovnyk.htm

І щиро дякую за розгорнуту відповідь. Окрема вдячність за кириличне письмо

У яцї словницї’сте досили ‹ясти›?

Зведений словник застарілих слів
http://litopys.org.ua/rizne/zvslovnyk.htm

То може все пояснити. Там є чи мало слів из инших мов. Тому й ‹ясти› є певно черпано зо старословянськи.

То може все пояснити. Там є чи мало слів из инших мов. Тому й ‹ясти› є певно черпано зо старословянськи.

Виходить і ядомий з ядянє може бути підтримане вживанням старослов’янської? Якраз знайшов великий словник церковнослов’янської, де ядомий, ясти і ядєніє вказані

https://azbyka.ru/otechnik/Grigorij_Djachenko/polnyj-tserkovnoslavyanskij-slovar/31

То може все пояснити. Там є чи мало слів из инших мов. Тому й ‹ясти› є певно черпано зо старословянськи.

Виходить і ядомий з ядянє може бути підтримане вживанням старослов’янської? Якраз знайшов великий словник церковнослов’янської, де ядомий, ясти і ядєніє вказані

https://azbyka.ru/otechnik/Grigorij_Djachenko/polnyj-tserkovnoslavyanskij-slovar/31

Так и ни. ‹ядянє› таки може бути з бїлоруськойи мови.

Так и ни. ‹ядянє› таки може бути з бїлоруськойи мови.

Ще раз дякую!